Підводний комунікаційний кабель
Підводний комунікаційний кабель — кабель, який прокладено по морському чи океанічному дну для забезпечення передачі даних через водойму. Перші підводні комунікаційні кабелі були прокладені в 1850-х роках та передавали телеграфні сигнали. Наступні покоління забезпечували телефонний зв'язок, потім трафік даних, в тому числі — Інтернет. Сучасні кабелі використовують оптоволоконні технології.
Поперечний розріз сучасного підводного комунікаційного кабелю:
1. Поліетилен;
2. Лавсанова стрічка;
3. Скручений сталевий дріт;
4. Алюмінієва водоізолююча перегородка;
5. Полікарбонат;
6. Мідна чи алюмінієва труба;
7. Вазелін;
8. Оптичні волокна.
1. Поліетилен;
2. Лавсанова стрічка;
3. Скручений сталевий дріт;
4. Алюмінієва водоізолююча перегородка;
5. Полікарбонат;
6. Мідна чи алюмінієва труба;
7. Вазелін;
8. Оптичні волокна.
Підводні кабелі прокладаються спеціальними кораблями, такими як зображений René Descartes (укр. Рене Декарт) флоту France Telecom.
Як правило, сучасні кабелі мають 69 міліметрів у діаметрі; відрізок в 1 метр важить приблизно 10 кілограмів. Тонші та легші кабелі використовуються на глибоководних ділянках.[1] Станом на 2010 рік, підводні кабелі сполучають всі континенти, окрім Антарктиди.
Примітки
- «The internet's undersea world» — annotated image, The Guardian.
Посилання
- Охорона підводних кабелів і трубопроводів // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.