Підводний човен АГ-21

Підводний човен АГ-213 лютого 1931 року «Металіст»; з 15 вересня 1934 року А-5, з 16 травня 1949 року ПЗС-8.) — перший підводний човен з п'яти човнів із серії «АГ», замовлений Великою Британією в Америці, перекуплений Росією і зібраний в Миколаєві.

АГ-21 («Металіст»)
ПЧ АГ-21 в Південній бухті Севастополя.
Спуск на воду восени 1917 року
Виведений зі складу флоту середина 1950-х
Основні характеристики
Тип корабля «АГ» (Holland-602GF)
Швидкість (надводна) 12,8 вузлів
Швидкість (підводна) 7,5 вузлів
Гранична глибина занурення 50 метрів
Екіпаж 32 чоловіка
Розміри
Водотоннажність надводна 361 тонна
Водотоннажність підводна 440,5 тонн
Довжина найбільша (по КВЛ) 45,7 метрів
Ширина корпусу найб. 4,8 метра
Середня осадка (по КВЛ) 2,7 метра
Озброєння
Артилерія 1 47-мм і 1 37-мм гармата, 1 7,62-мм кулемет
Зображення на Вікісховищі

Будівництво

Човен будувався американською фірмою «Electric Boat & Co» на судноверфі «Barnet Yard» у Ванкувері (Канада) на замовлення Великої Британії. 19 вересня 1916 року придбаний заводом «Ноблесснер» на замовлення Морського відомства Росії і у вигляді окремих секцій перевезений із США до Владивостока, а потім залізницею доставлений ​​до Миколаєва на завод «Наваль», де 28 березня 1917 року закладений під позначенням «АГ-21». Роботами по збірці корабля керували представники американської фірми інженер-механік Р. Гілмор і інженер-електрик Т. Грейвс. 21 серпня 1917 року зарахований до складу Чорноморського флоту Російської імперії і восени того ж року був спущений на воду.

Служба

В результаті розпочатої Громадянської війни, а потім іноземної інтервенції підводний човен часто змінював господарів: у квітні 1918 року вже діючий корабель не зміг піти з Севастополя і потрапив до рук німців, після їх відходу із Криму субмарина ввійшла до складу Морських сил півдня Росії, після чого 24 листопада 1918 року вона була захоплена англо-французькими інтервентами. 26 квітня 1919 року під час евакуації з Криму збройного контингенту країн Антанти за наказом англійського командування «АГ-21» в числі інших 11 російських підводних човнів був затоплений в районі Севастополя. Підводний човен вивели на рейд за допомогою буксира «Єлизавета», і, відкривши люки і пробивши борт, затопили.

У 1926 році субмарина була знайдена під час тренувальних спусків курсантів водолазної школи. Вона лежала на ґрунті на глибині 50 м з креном близько 40° на правий борт і диферентом 8° на корму. Носова частина до торпедовантажного люка височіла над ґрунтом, а корма увійшла в щільний мул. Підйом човна було вирішено проводити ступінчастим способом з використанням 400 — та 100-тонних понтонів. У кормовій частині для протягування підйомного рушника необхідно було промити тунель. Підготовчі роботи були завершені до початку серпня 1927 року. Перша спроба, зроблена 5 серпня, виявилася невдалою — 400-тонний понтон вислизнув з стропів. Друга спроба була зроблена 10 вересня. Понтон сплив на поверхню з диферентом 35°. Ніс човна підвсплив на 15 м, а корма ледь торкалася ґрунту. У такому положенні човен разом з понтоном відбуксирували до глибини 35 м. Спроба провести подальший підйом човна закінчилася невдачею. Через початок періоду штормів роботи з підйому перенесли на наступний рік. Навесні 1928 року роботи були продовжені і 19 (21?) травня човен був піднятий Чорноморською партією ЕПРОПу на поверхню і введена в Севастопольську бухту. Корпус човна виявився в кращому стані в порівнянні з однотипними човнами, що залишалися в строю. Було прийнято рішення про відновлення човна.

30 грудня 1930 року субмарина, після відновного ремонту на «Севморзаводі» в Севастополі, знову введена в лад і під командуванням Бебешина Михайла Івановича увійшла до складу Морських сил Чорного моря. 3 лютого 1931 року вона отримала найменування «Металіст» (бортовий № 16).

8 червня 1931 підводний човен виконуючи навчальну торпедну атаку, був таранений кораблем-ціллю есмінцем «Фрунзе» і затонув на глибині 28 метрів біля гирла річки Бельбеку. У момент аварії на борту есмінця перебували майбутні адмірали — штурман С. Горшков, мінер Л. Курніков і артилерист М. Харламов. При аварії загинуло 24 людини з екіпажу підводного човна. Дев'ятьом вдалося врятуватися; шестеро спливли з повітряним міхуром в момент загибелі субмарини (помічник командира А. А. Кузнєцов, боцман В. Чулошніков, старшина торпедистів А. Д. Мезенцев, старший рульовий М. С. Дацюнов, рульовий П. Д. Майстрюк і трюмний Ф. К. Татаринов), трьох (старшину електриків А. Мамутова, старшину мотористів В. Нижнього і вістового Н. Бабарикіна) витягли через 42 години з кормового відсіку вже після підйому корабля. Командир підводного човна Бібешин і ще два члени екіпажу, намагаючись вийти на поверхню, зникли безвісти. Очевидно, вони загинули при спливанні. Слідством було встановлено, що причиною катастрофи стали допущені командиром субмарини грубі помилки в управлінні човном і екіпажем в критичній ситуації. Через два дні підводний човен був піднятий і після ремонту 1 січня 1932 року під командуванням Кудряшова Сергія Сергійовича був знову введений в лад.

Братська могила екіпажу підводного човна АГ-21

Знайдені в відсіках затонулого підводного човна тіла були поховані в братській могилі на кладовищі Комунарів в Севастополі. Так як могила постраждала під час радянсько-німецької війни, їх останки в 1955 році були перенесені в братську могилу членів екіпажу Л-4 («Гарібальдійця»).

15 вересня 1934 року субмарина отримала позначення «А-5», 11 січня 1935 року ввійшла до складу Чорноморського флоту СРСР, а в 19361938 роках пройшла капремонт та модернізацію.

Брав участь у радянсько-німецькій війні: пошукові дії на комунікаціях противника в Чорному морі; здійснив 12 бойових походів і зробив 7 атак з випуском 11 торпед, потопивши 12 травня 1944 року пошкоджений авіацією німецький транспорт «Durostor» і шхуну «Seepferd» і пошкодивши 11 червня 1942року румунський транспорт «Ardeal». Також з іншими джерелами: 14 квітня 1944 року, на захід від мису Херсонес потопив швидкохідну десантну баржу противника, а 25 квітня 1944 року атакував два ворожі канонерські човни. 11 травня 1944 року знищив самохідний пором з фашистськими солдатами. 6 березня 1945 року нагороджений орденом Червоного Прапора.

27 серпня (28 липня) 1945 року корабель виведений з бойового складу, роззброєний і переформований в плавучу зарядову станцію «ПЗС-8». В середині 1950-х років судно остаточно виключено зі списків і здано на злам.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.