Підводний човен АГ-21

Човен будувався американською фірмою «Electric Boat & Co» на судноверфі «Barnet Yard» у Ванкувері (Канада) на замовлення Великої Британії. 19 вересня 1916 року придбаний заводом «Ноблесснер» на замовлення Морського відомства Росії і у вигляді окремих секцій перевезений із США до Владивостока, а потім залізницею доставлений ​​до Миколаєва на завод «Наваль», де 28 березня 1917 року закладений під позначенням «АГ-21». Роботами по збірці корабля керували представники американської фірми інженер-механік Р. Гілмор і інженер-електрик Т. Грейвс. 21 серпня 1917 року зарахований до складу Чорноморського флоту Російської імперії і восени того ж року був спущений на воду.

В результаті розпочатої Громадянської війни, а потім іноземної інтервенції підводний човен часто змінював господарів: у квітні 1918 року вже діючий корабель не зміг піти з Севастополя і потрапив до рук німців, після їх відходу із Криму субмарина ввійшла до складу Морських сил півдня Росії, після чого 24 листопада 1918 року вона була захоплена англо-французькими інтервентами. 26 квітня 1919 року під час евакуації з Криму збройного контингенту країн Антанти за наказом англійського командування «АГ-21» в числі інших 11 російських підводних човнів був затоплений в районі Севастополя. Підводний човен вивели на рейд за допомогою буксира «Єлизавета», і, відкривши люки і пробивши борт, затопили.

У 1926 році субмарина була знайдена під час тренувальних спусків курсантів водолазної школи. Вона лежала на ґрунті на глибині 50 м з креном близько 40° на правий борт і диферентом 8° на корму. Носова частина до торпедовантажного люка височіла над ґрунтом, а корма увійшла в щільний мул. Підйом човна було вирішено проводити ступінчастим способом з використанням 400 — та 100-тонних понтонів. У кормовій частині для протягування підйомного рушника необхідно було промити тунель. Підготовчі роботи були завершені до початку серпня 1927 року. Перша спроба, зроблена 5 серпня, виявилася невдалою — 400-тонний понтон вислизнув з стропів. Друга спроба була зроблена 10 вересня. Понтон сплив на поверхню з диферентом 35°. Ніс човна підвсплив на 15 м, а корма ледь торкалася ґрунту. У такому положенні човен разом з понтоном відбуксирували до глибини 35 м. Спроба провести подальший підйом човна закінчилася невдачею. Через початок періоду штормів роботи з підйому перенесли на наступний рік. Навесні 1928 року роботи були продовжені і 19 (21?) травня човен був піднятий Чорноморською партією ЕПРОПу на поверхню і введена в Севастопольську бухту. Корпус човна виявився в кращому стані в порівнянні з однотипними човнами, що залишалися в строю. Було прийнято рішення про відновлення човна.

30 грудня 1930 року субмарина, після відновного ремонту на «Севморзаводі» в Севастополі, знову введена в лад і під командуванням Бебешина Михайла Івановича увійшла до складу Морських сил Чорного моря. 3 лютого 1931 року вона отримала найменування «Металіст» (бортовий № 16).

8 червня 1931 підводний човен виконуючи навчальну торпедну атаку, був таранений кораблем-ціллю есмінцем «Фрунзе» і затонув на глибині 28 метрів біля гирла річки Бельбеку. У момент аварії на борту есмінця перебували майбутні адмірали — штурман С. Горшков, мінер Л. Курніков і артилерист М. Харламов. При аварії загинуло 24 людини з екіпажу підводного човна. Дев'ятьом вдалося врятуватися; шестеро спливли з повітряним міхуром в момент загибелі субмарини (помічник командира А. А. Кузнєцов, боцман В. Чулошніков, старшина торпедистів А. Д. Мезенцев, старший рульовий М. С. Дацюнов, рульовий П. Д. Майстрюк і трюмний Ф. К. Татаринов), трьох (старшину електриків А. Мамутова, старшину мотористів В. Нижнього і вістового Н. Бабарикіна) витягли через 42 години з кормового відсіку вже після підйому корабля. Командир підводного човна Бібешин і ще два члени екіпажу, намагаючись вийти на поверхню, зникли безвісти. Очевидно, вони загинули при спливанні. Слідством було встановлено, що причиною катастрофи стали допущені командиром субмарини грубі помилки в управлінні човном і екіпажем в критичній ситуації. Через два дні підводний човен був піднятий і після ремонту 1 січня 1932 року під командуванням Кудряшова Сергія Сергійовича був знову введений в лад.

Братська могила екіпажу підводного човна АГ-21

Знайдені в відсіках затонулого підводного човна тіла були поховані в братській могилі на кладовищі Комунарів в Севастополі. Так як могила постраждала під час радянсько-німецької війни, їх останки в 1955 році були перенесені в братську могилу членів екіпажу Л-4 («Гарібальдійця»).

15 вересня 1934 року субмарина отримала позначення «А-5», 11 січня 1935 року ввійшла до складу Чорноморського флоту СРСР, а в 1936—1938 роках пройшла капремонт та модернізацію.

Брав участь у радянсько-німецькій війні: пошукові дії на комунікаціях противника в Чорному морі; здійснив 12 бойових походів і зробив 7 атак з випуском 11 торпед, потопивши 12 травня 1944 року пошкоджений авіацією німецький транспорт «Durostor» і шхуну «Seepferd» і пошкодивши 11 червня 1942року румунський транспорт «Ardeal». Також з іншими джерелами: 14 квітня 1944 року, на захід від мису Херсонес потопив швидкохідну десантну баржу противника, а 25 квітня 1944 року атакував два ворожі канонерські човни. 11 травня 1944 року знищив самохідний пором з фашистськими солдатами. 6 березня 1945 року нагороджений орденом Червоного Прапора.

27 серпня (28 липня) 1945 року корабель виведений з бойового складу, роззброєний і переформований в плавучу зарядову станцію «ПЗС-8». В середині 1950-х років судно остаточно виключено зі списків і здано на злам.

• www.memento.sebastopol.ua(рос.);
• flot.sevastopol.info(рос.);
• www.podlodka.su(рос.);
• town.ural.ru(рос.).