Підкамінська Олена Іллівна

Оле́на Іллі́вна Підкамі́нська (рос. Елена Ильинична Подкаминская; 10 квітня 1979, Москва) — російська актриса театру і кіно.

Олена Підкамінська
Народилася 10 квітня 1979(1979-04-10) (42 роки)
Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актриса
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності 2001 — дотепер
IMDb nm2203663
Нагороди та премії

 Олена Підкамінська у Вікісховищі

Біографія

Народилась у родині музикантів. Закінчила Театральний інститут імені Бориса Щукіна (2001, курс О. А. Ширвіндта).

З 2001 року в трупі Театру Сатири.

Дебют у кіно — роль Урсули Борн у фільмі «Невдача Пуаро» (режисер Сергій Урсуляк, 2002)[1]. З 2012 року найбільш відома телеглядачам участю в телесеріалі «Кухня»[2].

Виховує доньку Поліну.

У червні 2013 року Олена Підкамінська з'явилась на обкладинці чоловічого журналу Maxim[3].

Оцінки творчості

Критиком Г.Заславським була у 2005 році помічена у виставі «Гомо еректус»: «Вона ефектна, вона екстравагантна, може бути ексцентричною, а може — прямолінійною, і при всьому цьому в її грі є щось від колишньої Сатири, коли гумор був складений, а сатира — примхлива»[4]. У 2012 році високу оцінку критиків заслужила її роль у п'єсі «Засоби від спадщини», де вона грає разом з Федором Добронравовим.[5]

Фільмографія

  • 2002 Невдача Пуаро
  • 2002 — Джокеръ Ліда
  • 2003 Кодекс честі 2 Інна
  • 2004 Конвалія срібляста 2
  • 2005 Ад'ютанти кохання Поліна Бонапарт
  • 2006 Андерсен. Життя без любові Доротея Мельхіор
  • 2007 Доглядальниця Свєта
  • 2007 — Захист проти Олена Бакова
  • 2007 Нічні сестри Марина
  • 2007 — Важливіше, ніж кохання Ліда
  • 2007 Кілька простих бажань Єва
  • 2008 Двічі в одну річку Свєта
  • 2008 — Вкрасти у…
  • 2008 Населений острів секретар Мандрівника
  • 2008 Я повернусь Зоя, сестра Мусі
  • 2008 — Петрівка, 38. Команда Семенова Ніна Затаєва
  • 2008 — Людина без пістолета
  • 2009 Брати Карамазови Агафія Іванівна
  • 2009 — Таємна варта 2: Смертельні ігри Вєтрова
  • 2009 — Найясніший посол
  • 2009 — У бік від війни Маша
  • 2009 — Прогін
  • 2010 Про що говорять чоловіки Настя
  • 2010 — Пам'ятатиму Лєна
  • 2011 Про що ще говорять чоловіки Настя[6]
  • 2012 — Зворотній квиток Маша
  • 2012 Кухня Вікторія Гончарова[7]
  • 2012 — Тільки про кохання Катя
  • 2013 — Доля на ім'я «Фарман» Ольга[8]
  • 2019 — ПП Пирогова  Віра Пирогова [9]

Театральні роботи

В Московському театрі сатири:

  • Надто одружений таксист — Барбара Сміт[10]
  • Гомо еректус — повія Ксі[4]
  • Таланти і прихильники — Негіна[11]
  • Засоби від спадку — Ізабелла[5]

Примітки

  1. Олена Підкамінська вперше зіграє Островського
  2. Олена Підкамінська: «В ресторанах боюсь увірватися на кухню і почати керувати!» (інтерв'ю). Комсомольська правда. 5 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  3. Олена Підкамінська в журналі Maxim
  4. Григорій Заславський (25 лютого 2005). Людинв прямостояча і театр прямолежачий. Незалежна газета. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  5. О. Нікітін / «Литературная газета» (20 грудня 2012). Найкращий засіб від усього. Портал культурної спадщини Росії. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  6. Про що, на їхню думку, ще говорять чоловіки, розповість Квартет І. Радіо «Культура». 29 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  7. Деяк, Леонід (19 січня 2013). Серіал "Кухня": актори та їх персонажі. delfi.ua. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  8. Олена Іонова; Володимир Сухомлинов (19 жовтня 2011). Балет, літаки, кохання. Литературная газета. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  9. stranger. Вера - главная героиня сериала ИП Пирогова. Актриса Елена Подкаминская (ru-RU). Процитовано 9 травня 2020.
  10. Марина Шимадіна (21 червня 2003). Занадто смішна комедія. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  11. Олена Підкамінська вперше зіграє Островського. Театрал. 15 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.