Підлужний Андрій Борисович

Народився 2 лютого 1974 року в Тернополі. У дитинстві займався музикою і футболом.

Закінчив Тернопільський Експериментальний Інститут Психології за спеціальністю практичний психолог.

Виховує сина Давида. Ігор Пелих був його кумом.[3]

Музичний дебют Андрія Підлужного з гуртом «Нічлава-Блюз» відбувся 1993 року в одному з перших в Україні джаз-клубів «Нічлава» в Тернополі.

Диплом всеукраїнського фестивалю «Червона Рута»

Андрій Підлужний разом з гуртом «Нічлава-Блюз», брав участь у багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, де нагороджений відзнаками:

• червень 1993 — дипломант всеукраїнського фестивалю «Червона Рута» (м. Донецьк)
• 1993 — лауреат Західноукраїнського фестивалю «Тарас Бульба»[4]
• 1993 — лауреат фестивалю «Вітер зі Сходу» Донецьк[5]
• 1993 — лауреат, 1-ше місце фестивалю «Романси Славутича»^{[джерело?]}
• 1993 — фестиваль «Нові зірки старого року» — «найкращі музиканти року» та «відкриття року» ^{[джерело?]}
• 1994 — лауреат, 2-ге місце фестивалю «Мелодія»[6]
• 1994 — гість фестивалю «Слов'янський базар», учасник святкового концерту «Дні України в Білорусі», гість шоу «Диско-базар», гість концерту «Вечір з Мішелем Леграном» (м. Вітебськ, Білорусь)^{[джерело?]}
• 1994 — лауреат «Доля-94 р» (м. Чернівці)^{[джерело?]}

У 1994 році гурт уклав контракт із продюсерським агентством «Студія NOVA» та переїхав до Києва.

У 1994 році вів рубрику «Муза» на телеканалі «1+1» у молодіжній програмі «Бомба».

Гравець футбольної збірної зірок української естради «КЛАС-А».

• 1995 — перемога на радіоконкурсі RFI (Radio France Internationale)(Париж, Франція) ^{[джерело?]}
• 1995 — лауреат «Пісенний вернісаж 95» (м. Київ) ^{[джерело?]}

У 1996 році підписує контракт із продюсерським агентством «BRAVO PRO» та змінює псевдо на «АНГЕЛ». За час співпраці створені пісні: «Там де пісок», «Моя любов», «Поцілую», «Співай Вночі» та інші.

Знявся в головних ролях у художніх музичних фільмах:

• «Казка про хлопчиків»[7]
• «Без назви» (студія «Піонер»)^{[джерело?]}

У 2000 році Андрій стає бек-вокалістом гурту[8][9] «Скрябін» (2000—2003)[1]. Брав участь в аранжуванні авторських пісень Кузьми Скрябіна, серед яких «Мовчати»[10][11][12] та «Спи собі сама»[13], також брав участь у спільних музичних проєктах з Юлією Лорд і Тарасом Чубаєм («Наше Різдво», «Еутерпа» та інші).

З 2000 року вів хіт-парад «Новиє Рускіе Горкі» на каналі М1 — в образі веселого Діда Андрона[3], персонажа якого сам вигадав і запропонував.[14]

Згодом у тій самій ролі почав вести програму «Guten Morgen» на М1. Також був ведучим «SPY Reality Show» на каналі ICTV. Ведучий молодіжного шоу «Хочу і буду» з Ольгою Герасим'юк на 1+1, незмінний ведучий гумористичного вечірнього розважального шоу «Молочні брати» в ролі діда Андрона.[3] на телеканалі М1 у компанії з Іллею Мітьком, фронтменом гурту «Лепреконси» (Білорусь).

У 2003 році під час концертів з гуртом «Скрябін» у Великій Британії отримав почесну відзнаку «Кращий вокаліст України» від видавництва «Українська Британія» в рамках фестивалю «УКРАЇНА».

На початку 2004 року покинув гурт «Скрябін» через конфлікт із Кузьмою.[8]

З 2005 року Андрій Підлужний обіймав посаду продюсера на телеканалах СІТІ та Кіно. Створив концепцію каналу, запропонувавши 77 м телепроєктів[14]), об'єднаних однією ідеєю. Після запуску каналу в грудні 2006 року, керував кількома проєктами — «Авто-Сіті», «Фешн-Сіті», «Стар-Сіті» («STAR Сіті»).[15] Проєкт «STAR Сіті» являв собою конкурс, що давав охочим можливість спробувати себе в ролі телеведучого.[3] Програма виходила у 2007—2010 роках і здобула всеукраїнську популярність.[14]

У 2007 році Андрій Підлужний разом з Олександром Положинським та гуртом «Тартак презентують спільну пісню «Не кажучи нікому» і кліп на неї.[16]

У 2012 році заявив про повернення на сцену.[17]

У вересні 2013 року канал М1 оголосив про запуск дуже подібного проєкту «Star Поиск», у чому Андрій Підлужний вбачає плагіат.[14][18]

• 28 серпня 2016 року на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Андрія Підлужного.[20]
• «Почесний громадянин міста Тернополя» (2017)[21].
• нагрудний знак «Гордість Тернопілля» (2018)[22]

• Сагаль, О. Фільм про Данила Галицького… А головний герой — тернопільський! / Оля Сагаль // Нова Тернопільська газета. — 2017. — № 28 (19—25 лип.). — С. 5.

• Підлужний Андрій Борисович у соціальній мережі «Facebook»