Піднесене

Величне, Піднесене — категорія естетики, співвідносна з категорією «низьке», або «потворне», яка виражає ту грань естетичного освоєння світу, яка зумовлена взаємодією людини з потужними, незвичайними, значними явищами природи і культури.

У величному мусить переважати загальнолюдське духовне начало, пройняте гуманістичним пафосом. У цьому сенсі можна твердити, що категорія «Величне» відображає безкінечність і вічність світу, могутність людського духу, безмежні перспективи в осягненні й олюдненні природи.

Сприймаючи явища природи, які ще до кінця або зовсім людством не освоєні (виверження вулкана, безодня зоряного неба, могутні хвилі океану тощо), героїчні вчинки людей, осягаючи епохальні суспільні події, людина, перемагаючи острах, відчуває особливе емоційне піднесення.

Сутність, форми існування і способи відтворення величного у мистецтві досліджували вчені з І ст. н. е. Зберігся трактат «Про величне», який тривалий час приписували Лонгіну (III ст. н. е.). Значний внесок у розробку піднесеного належить англійському публіцистові і політичному діячеві Е. Берку (1729—1797). Його праця «Філософське дослідження походження наших ідей про величне і прекрасне» (1757), в якій розмежовуються прекрасне і величне, вплинула на Г.-Е. Лессінга, Й.-Г. Гердера, Ф. Шиллера і через них на розробку теорії романтизму. Г.-В.-Ф. Гегель (1770—1831) вважав, що піднесене характеризує той етап становлення абсолютного духу, на якому дух виходить за межі матеріальної форми, домінує над нею. Цьому етапові, на його думку, відповідає стадія розвитку мистецтва. М. Чернишевський, полемізуючи з Гегелем про сутність величного, писав:

Піднесене є те, що далеко більше від усього, з чим ми його порівнюємо

Порівнюючи німецьку термінологію, М. Чернишевський вважав, що замість «das Erhabene» (піднесене) краще говорити «das Grosse» (велике). Оскільки «велике» акцентує увагу на кількісному зіставленні явищ, а естетичні категорії мають виразний аксіологічний аспект, то українською доцільніше цю категорію позначати словом «величне» (від слова «велич»), що означає велике значення чогось, наявність таких рис, прикмет, властивостей, які вражають своєю силою прояву, впливу.