Підривач

Підрива́ч, підривни́к[1] — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів ( артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

Підривачі, встановлені на снарядах
Підривачі

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Підривач артилерійського снаряда, 1936

Перший, найпростіший підривач був розроблений А. Нобелем для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, і складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом в арміях різних країн одержали широке поширення ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачі
  • Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
  • Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачі
  • автоматичні, поділяють по типу впливу:
    • магнітний,
    • оптичний,
    • радіопідривач : і ін.

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик ( вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металічної обшивки цілі. При прямому влученні підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Підривник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.