Пікар (кратер)

Пікар (лат. Picard) — кратер на Місяці, в Морі Криз. Найбільший у цьому морі кратер, не залитий лавою. Діаметр — 22 км, координати центру — 14.57° пн. ш. 54.72° сх. д. / 14.57; 54.72 Названий на честь французького астронома XVII століття Жана Пікара[1].

Пікар
лат. Picard
Західна частина Моря Криз. Пікар — у нижньому правому куті. Мозаїка знімків Lunar Reconnaissance Orbiter

Західна частина Моря Криз. Пікар — у нижньому правому куті. Мозаїка знімків Lunar Reconnaissance Orbiter

14.57° пн. ш. 54.72° сх. д. / 14.57; 54.72
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр22 км
ЕпонімЖан Пікар
У базах даних
GPN

 Пікар у Вікісховищі

Назва

Цей кратер наніс на карту ще Ян Гевелій 1647 року. Він називав місячні регіони іменами земних. Оскільки Море Криз у нього називалося Меотійським болотом (зараз відомим як Азовське море), даний кратер отримав латинську назву одного з островів цієї водойми — Insula Alopecia («Лисячий острів», від дав.-гр. ἀλώπηξ — «лисиця»)[2][3][4][5].

Пізніше місячні кратери стали називати на честь вчених, і німецький астроном Йоганн Шретер запропонував дати цьому кратеру ім'я Жана Пікара[6]. У 1935 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[1].

Опис

Найближчі до Пікара великі кратери — Єркс на заході, Пірс на північному заході, Кертіс на сході, Грівз та Лік на південному заході. На півдні від Пікара тягнеться гряда Термьє, а на заході — гряда Оппеля.

Глибина Пікара — 2,3 км відносно поверхні Моря Криз. На його схилах багато терас, а всередині є ділянка рівного дна з кількома пагорбами в центрі. Дуже рівні ділянки є і в деяких заглибленнях терас, причому подекуди вони перетяті тріщинами. Ймовірно, ці ділянки вкриті застиглим розплавом від удару, що створив цей кратер[7]. Сталося це в ератосфенівському періоді[8][9].

Пікар цікавий тим, що при його появі на поверхню були викинуті породи з досить великої глибини — більшої, ніж у випадку інших кратерів Моря Криз. Є деякі ознаки того, що цей удар пробив базальтовий покрив моря наскрізь[7].

Сателітні кратери

Ці кратери, розташовані в околицях Пікара, носять його ім'я з доданням великої латинської літери.

Пікар Координати Діаметр, км
K 9.73° пн. ш. 54.56° сх. д. / 9.73; 54.56 (Пікар K) 9
L 10.32° пн. ш. 54.31° сх. д. / 10.32; 54.31 (Пікар L) 7
M 10.21° пн. ш. 53.95° сх. д. / 10.21; 53.95 (Пікар M) 8
N 10.52° пн. ш. 53.57° сх. д. / 10.52; 53.57 (Пікар N) 19
P 8.82° пн. ш. 53.62° сх. д. / 8.82; 53.62 (Пікар P) 8
Y 13.18° пн. ш. 60.27° сх. д. / 13.18; 60.27 (Пікар Y) 4

Наступні кратери були перейменовані Міжнародним астрономічним союзом:

  • Пікар G — Tеббат
  • Пікар H — Шеплі
  • Пікар X — Фаренгейт
  • Пікар Z — Кертіс.

Примітки
  1. Picard. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  2. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 228. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Insula Alopecia вказана в списку назв на с. 229)
  3. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 201. — ISBN 9780521544146.
  4. Карта Чорного та Азовського морів, складена Абрагамом Ортеліусом
  5. Manilius M., Sherburne E. The sphere of Marcus Manilius made an English poem: with annotations and an astronomical appendix. — London : Printed for Nathanael Brooke, 1675. — P. 170.
  6. Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. Номенклатурный ряд названий лунного рельефа. — 2009. — С. 33. (описание)
  7. Picard Crater Impact Melt. lroc.sese.asu.edu. 11 грудня 2012. Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  8. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  9. The Crater Picard: Strange Convergences. vgl.org. 4 квітня 1996. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.