Пільтун-Астохське нафтогазоконденсатне родовище

Структура виявлена у 1970 році, в 1982-му проведено додаткові сейсмічні дослідження. Безпосередньо родовище відкрите у 1986 році пошуковою свердловиною № 1. В наступні сім років тут спорудили ще 3 пошукові та 11 оціночних свердловин. Поклади вуглеводнів виявлені на глибині 1300—2500 метрів у відкладеннях нижнього міоцену. Колектори — пісковиково-алевролітні.[1]

Запаси за російською класифікаційною системою по категоріях АВС1+С2 оцінюються у 106 млрд м³ газу, 125 млн. т нафти та 35 млн. т конденсату. У складі газу родовища міститься від 5 до 9 % гомологів метану, а також невелика кількість вуглекислого газу та азоту (по 0,2-0,8 %).[2]

Розробка родовища, розташованого в районі з глибинами моря 24-48 метрів, здійснюється за допомогою двох платформ.

Платформа Пільтун-Астохська А («Молікпак»), встановлена на родовищі у 1999 році в 16 км від берега, до того використовувалась у морі Бофорта біля арктичного узбережжя Канади. Для застосування на проекті Сахалін-2 вона пройшла переобладнання в Південній Кореї та була встановлена на сталеву основу, виготовлену Амурським суднобудівним заводом. Пільтун-Астохська А виконує одночасно бурові, видобувні та житлові функції. До 2008-го (спорудження повного комплексу берегових та транспортних потужностей) платформа використовувалась у складі тимчасового виробничого комплексу «Вітязь», до якого також входило плавуче сховище/відвантажувальний термінал (танкер «Оха»). Видобуток за такою схемою вели протягом шести місяців у рік під час теплого періоду. З 2008 року працює у безперервному режимі. Виробнича потужність платформи — до 90 тисяч барелів нафти та 1,7 млн м³ газу на добу.[3]

Платформа Пільтун-Астохська Б встановлена на родовищі у 2005 році в 12 км від берегу в районі з глибиною моря 32 метри. Бетонна основа споруджена в порту Східний компаніями Aker Kvaerner та Quattrogemini. Палуба виготовлена в Південній Кореї на верфі Sumsung Heavy Industries та змонтована шляхом насуву на основу. Як і перша платформа, виконує одночасно функції буріння, обслуговування видобутку та проживання персоналу. Розпочала видобуток з 2008 року. Виробнича потужність Пільтун-Астохської Б до 70 тисяч барелів нафти та 2,8 млн м³ газу на добу.[4]

Району родовища характерний складний льодовий режим, утворення торосів висотою до 6 метрів та плавучі льоди товщиною до 2 метрів, що пересуваються уздовж берегу Сахаліну.[1]  В зв'язку з цим портовий експортний термінал вирішили влаштувати на півдні острова в затоці Аніва, яка весь рік вільна від льоду.

Починаючи з 2008 року, коли біля Лунського родовища запрацював береговий технологічний комплекс проекту Сахалін-2, продукція Пільтон-Астохського перш за все спрямовується на цей комплекс через нафто- і газопроводи однакового діаметру 500 мм, довжина яких від точки виходу на берег становить 172 км.[5] Надалі вона транспортується на південь, де розташовані завод зі зрідження природного газу Пригороднє ЗНГ та відвантажувальні термінали.