Карломан I
Карлома́н (фр. Carloman; 751 — 4 грудня 771) — король франків з 768 року, з династії Каролінгів.
| Карломан | |
|---|---|
| фр. Carloman | |
 Карломан Посмертний надгробок Карломана. | |
| король франків | |
| 24 вересня 768 — 4 грудня 771 | |
| Попередник | Піпін III Короткий |
| Наступник | Карл Великий |
| Народився |
751[1][2] Суассон |
| Помер |
8 грудня 771[1][2] або 4 грудня 771[3] Самуссі[1] |
| Похований | Абатство Сен-Дені |
| Відомий як | суверен, монарх |
| Країна | Франція |
| Рід Каролінги | |
| Батько | Піпін III Короткий |
| Мати | Бертрада Ланська (Berthe de Laon)[4] |
| У шлюбі з | Gerberga, Queen of the Franksd[1] |
| Діти |
син: Піпін, Сіагрій дочка: Емма |
Біографія
Карломан був другим сином Піпіна Короткого і Бертради Лаонської, а також був молодшим братом Карла Великого.
За розділом, зробленим Піпіном перед смертю 768 року, Карломан отримав на перший погляд компактний, а фактично різнорідний блок земель, що охоплює територію від Суассона до Марселя і від Тулузи до Базеля, тобто Ельзас, Бургундію, Прованс, так звану Готію, східну частину Аквітанії, Алеманнію й, ймовірно, південні частини Австразії та Нейстрії.
З самого початку царювання між братами встановилися погані відносини. Під час походу Карла 769 року для приборкання повстання в Аквітанії Карломан не надав йому обіцяної допомоги, чим накликав на себе звинувачення у підступності. Угода між братами, що була укладена 770 року, завдяки сприянню їх матері Бертруди, дозволила їм деякий час проводити спільні дії щодо італійської політики, проте вона скоро знову розпалася — ймовірно, у зв'язку зі справами Італії, де Карломан був більш схильний підтримувати лангобардів, а Карл — папу. Між братами вже була готова спалахнути війна, коли 4 грудня 771 року Карломан помер у своєму палаці Самуссі й був похований в базиліці Святого Ремігія в місті Реймсі. Королівство Карломана захопив його брат Карл, а його дружина Герберга і син Піпін, що народився 770 року, знайшли притулок у короля лангобардів Дезидерія.
Примітки
- Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 185–186. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- Карломан // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 517–518.
- Find a Grave — 1995.
- Французька назва Laon передається українською як Лан
Література
- Abel-Simson. Die Jahrbücher d. fränkischen Reiches unter Karl d. Grossen (част. I, 2-е видання) — 1887. — P. 768–771.
- Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l'Europe, Paris, Hachette, coll. « Pluriel », 1983 (réimpr. 1997), 490 p. (ISBN 2-01-278851-3).
- Jean-Charles Volkmann, Bien connaître les généalogies des rois de France, Éditions Gisserot, 1999 (ISBN 2-877472086).
- Michel Mourre, Le Petit Mourre. Dictionnaire d'Histoire universelle, Éditions Bordas, avril 2007 (ISBN 978-2-04-732194-2).