Пісочник австралійський

Пісочник австралійський[3] (Peltohyas australis) — вид сивкоподібних птахів родини сивкових (Charadriidae).[4] Єдиний представник монотипового роду Австралійський пісочник (Peltohyas)[5][6]. Ендемік Австралії.[7]

?
Пісочник австралійський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Сивкові (Charadriidae)
Підродина: Пісочничні (Charadriinae)
Рід: Австралійський пісочник (Peltohyas)
Sharpe, 1896
Вид: Пісочник австралійський
Біноміальна назва
Peltohyas australis
Gould, 1841[2]

Ареал поширення виду
Синоніми
Charadrius australis
Посилання
Вікісховище: Peltohyas australis
Віківиди: Peltohyas australis
EOL: 1049130
ITIS: 176768
МСОП: 22693936
NCBI: 50393

Опис

Довжина птаха становить 19-23 см, розмах крил 43-47 см, вага 80-90 г, довжина дзьоба 1,7 см.[7] Виду не притаманний статевий диморфізм.[7][8][9]

Верхня частина тіла піщано-коричнева з темно-коричневими плямами. Через лоб і очі проходить темна смуга, кінці якої закінуються під очима. Решта обличчя і шия білі. Із задньої сторони шиї до грудей ідуть дві чорні смуги, які об'єднуються в одну, що проходить по всій нижній стороні тіла до живота. Груди, боки і живіт піщано-бурі. Лапи блідо-жовті, ступні темніші. Очі темно-карі. Дзьоб короткий, темний. у молодих птахів чорні смуги на голові, шиї і грудях відсутні, верхня частина тіла пістрява, кремово-коричнева; лапи і дзьоб блідо-жовті.[8][10]

Поширення і екологія

Австралійський пісочник є ендеміком посушливих внутрішніх районів південно-східної і південно-західної Австралії. Він живе на відкритих пустищах з рідкою рослинністю, на кам'янистих і гравійних ділянках.[11][12]

Поведінка

Австралійські пісочники об'єднуються в зграї по 10-20, іноді до сотні птахів.[13] Ведуть присмерковий і нічний спосіб життя, полюють на комах.[14][15][16] Вдень споживають соковиті корінці пустельних рослин, п'ють воду. Можуть витримувати високі температури, хоча починають шукати тінь при температурі вище 40°C.[17][18]

Розмноження

Утворюють моногамні пари. Іноді утворюють невеликі колонії до шести гнізд. Вважається, що австралійські пісочники можуть розмножуватись впродовж всього року. Гніздо являє собою невелику заглибину в землі, іноді природного походження. В кладці 3 яйця коричневого кольору з темно коричневими плямами, розміром 37×27 мм.[19][20]

Збереження

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливого збереження. Інвазивні руді лисиці полюють на птахів. Іншими загрозами є чорні соколи і австралійські боривітри. На птахах були знайдені паразитичні воші Austromenopon sp. і Quadraceps neoaustralis.[21][22]

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Peltohyas australis. Процитовано 9 грудня 2014.
  2. Meyer de Schauensee, R. (1957). On Some Avian Types, Principally Gould's, in the Collection of the Academy.. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia (109).
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Buttonquail, thick-knees, sheathbills, plovers, oystercatchers, stilts, painted-snipes, jacanas, Plains-wanderer, seedsnipes (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 29 березня 2021.
  5. Christidis, L.; Boles, W.E. (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Australia: CSIRO. с. 133–135. ISBN 978-0-643-09602-8.
  6. Christian, P.D.; Christidis, L.; Schodde, R. (1992). Biochemical systematics of the Australian Dotterels and Plovers (Charadriiformes : Charadriidae). Australian Journal of Zoology 40 (2): 225. doi:10.1071/ZO9920225.
  7. Marchant, S.; Higgins, P.J. (1993). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 2: Raptors to Lapwings. Melbourne: Oxford University Press. с. 884–891. ISBN 0-19-553069-1.
  8. Hayman, P.; Marchant, J.; Prater, T. (1986). Shorebirds: An identification guide to the waders of the world. London: Helm. с. 308–309. ISBN 0-7136-3509-6.
  9. Lane, B. (1987). Shorebirds in Australia. Melbourne: Nelson. с. 76–77. ISBN 0-17-006824-2.
  10. Whitlock, F.L. (1909). On the East Murchison. Four months' collecting trip. Emu 9: 181. doi:10.1071/MU909181.
  11. Bryant, C.E. (1939). A Note on the Australian Dotterel. Emu 39 (3): 153–155. doi:10.1071/MU939153.
  12. Curry, P.J.; Hacker, R.B. (1990). Can Pastoral Grazing Management Satisfy Endorsed Conservation Objectives in Arid Western Australia?. Journal of Environmental Management 30 (4): 295–320. doi:10.1016/0301-4797(90)90025-r.
  13. Blakers, M.; Davies, S.J.J.F.; Reilly, P.N. (1984). The Atlas of Australian birds. Melbourne: Melbourne University Press. ISBN 0-522-84285-2.
  14. Maclean, G.L. (1973). A review of the biology of the Australian desert waders, Stiltia and Peltohyas. Emu 73 (2): 61–70. doi:10.1071/MU973061.
  15. Maclean, G.L. (1976). A field study of the Australian Dotterel. Emu 76 (4): 207–215. doi:10.1071/MU9760207.
  16. McNamara, J.A. (1980). Nocturnal feeding of the Inland Dotterel Peltohyas australis. Emu 80: 39–40. doi:10.1071/MU9800039c.
  17. McGilp, J.N. (1922). The drinking habits of Peltohyas australis (Australian dotterel). South Australian Ornithologist. Процитовано 16 жовтня 2015.
  18. Cooper, R.P. (1941). A Trip in Central Australia in Midsummer. Emu 41 (2): 101–111. doi:10.1071/MU941101.
  19. Boehm, E.F. (1960). Notes on some South Australian waders. Emu 60 (3): 211–218. doi:10.1071/MU960211.
  20. Brooker, M.G.; Ridpath, M.G.; Estbergs, J.A.; Bywater, J.; Hart, D.S.; Jones, M.S. (1979). Bird observations on the North-western Nullarbor Plain and neighbouring regions, 1967-1978. Emu 79 (4): 176. doi:10.1071/MU9790176.
  21. Emerson, K.C.; Price, R.D. (1986). Two new species of Quadraceps (Mallophaga: Philopteridae) from Australia. Proceedings of the Entomological Society of Washington. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  22. Stranger, R.H.; Palma, R.L. (1988). Lice (Insecta: Phthiraptera) from some Australian birds. Records of the Western Australian Museum (19).

Посилання
  • The Shorebirds of Australia. National Photographic Index of Australian Wildlife. Sydney: Angus & Robertson. 1987. ISBN 0-207-15348-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.