Піуза

|оригінальна_назва=

Піуза неподалік міста Печори

Піуза
57°40′32″ пн. ш. 27°04′50″ сх. д.
Витік	Küläjärvd
• координати	57°40′33″ пн. ш. 27°04′51″ сх. д.
• висота, м	212 м
Гирло	Псковське озеро
• координати	57°58′03″ пн. ш. 27°49′00″ сх. д.
Похил, м/км	1,94 м/км
Країни:	Естонія і  Росія
Регіон	Псковська область
Довжина	109 км
Площа басейну:	796 км²
Притоки:	Pelska Riverd, Tuderna streamd, Miikse streamd, Obinitsa Streamd, Vana-Saaluse streamd і Raudojad
Водойми в руслі	Alasjärvd
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії	01030000312199000000020
GeoNames	453736
Медіафайли у Вікісховищі

Піуза (ест. Piusa jõgi; рос. Пимжа) — річка, що протікає територією Естонії та Росії (Печорський район Псковської області), бере початки біля озера Аласьярв. Впадає у Псковське озеро біля села Будовиж.

Загальна протяжність водної артерії складає 93 км (за іншими даними 109 км), з яких близько 13 км протікає землями Росії і має назву Пижма.

У середньовіччі річище слугувало кордоном між Ливонським ландмейстерством Тевтонського ордену та Псковськими землеволодіннями до поразки від Івана Грозного у 1561 році.

Русло річки має дуже мінливі пейзажі. Поруч витоку з озера Алас'ярв біля села Вілла, розташована найвища точка Естонії і Прибалтики в цілому — гора Суур Мунамяґі, висотою 318 м. Піуза, за рахунок перепаду висот, спускаючись піщаними порогами до низу відшліфовує водами свої береги, що дає можливість побачити природні піщані «стіни». Найвища з таких — Хярма висотою 43 м[1].

Печери в середній частині Піузи

В рівниній частині, що проходить неподалік однойменної залізничної станції, на лівому березі річки є великі піщані печери. Утворилися вони внаслідок розробки піщаних родовищ, яких багато в цій частині Піузи, що тривали починаючи з 1922 року і до 1966 року. Таким чином, шахти понад сорок років забезпечували місцеву скляну промисловість сировиною. Наразі загальна площа рукотворних печер складає 46 га та є найбільшим у Північній Європі місцем зимівлі для кажанів[2].

На берегах річки створено декілька заповідних зон:

1. у 1965 році — заповідник заплави річки Піуза — заснований 1964 року, площа 9,64 км².
2. на базі покинутих шахт, що утворюють привабливі для мандрівників місця через розселення кажанів та «храмову» архітектуру виробок висотою до 6 метрів — у 1999 році.