П'ясток

П'я́сток, п'ясть[2] (лат. metacarpalia) — п'ять коротких трубчастих кісток кисті, що відходять у вигляді променів від зап'ястя. Нумерація п'ясних кісток відповідає нумерації пальців, що зчленовуються з ними. У п'ясних кістках розрізняють основу (basis), тіло (corpus) і головку (caput). Відповідає плесну стопи.

П'ясток
Ліва рука спереду (з боку долоні). П'ясткові кістки виділені червоним.
П'ять п'ясткових кісток, за номерами. Ліва рука спереду (з боку долоні).
Деталі
Ідентифікатори
Латина os metacarpale
pl. ossa metacarpalia
MeSH D050279
TA98 A02.4.09.001
TA2 1264
FMA 9612[1]
Анатомічна термінологія

Назва

Грецький лікар Гален вживав щодо п'ястка термін μετακάρπιον[3][4]. У латинській адаптації він мав форму metacarpium[3][5][6][7][3], але зараз в анатомічній термінології використовується менш схожий на оригінальну назву термін metacarpus[8][9]. Грецька назва утворена від μετα («за», «далі») та καρπός («зап'ясток»). У значенні «п'ястковий» використовуються латинські прикметники metacarpius,[10] metacarpicus,[11] metacarpiaeus,[12] metacarpeus,[13] metacarpianus[14] та metacarpalis[9]. Найбільш правильним є варіант metacarpius[6][10], оскільки він походить від грец. μετακάρπιος[10]. Варіант metacarpalis (наприклад, у назві ossa metacarpalia — «п'ясткові кістки»)[9] утворений від грецького кореня доданням латинського суфікса[11], деякі анатоми не схвалюють вживання подібних гібридних форм[6][11].

Українська назва п'ясток, п'ясть сходить до прасл. *pęti («п'ясти, натягувати»)[15].

Будова

Потовщений проксимальний кінець п'ясткової кістки називається її основою. П'ясткова кістка зчленена як з дистальним рядом кісток зап'ястя, так і з сусідніми п'ястковими кістками. Тіло п'ясткової кістки (її основна частина) має дещо вигнуту до тилу форму, містить живильний канал (canalis nutricius), що відкривається з боку долоні кістки живильним отвором (foramen nutricium). Головка (дистальний епіфіз) п'ясткової кістки кулеподібна, її суглобна поверхня дещо підвищена зі сторони долоні.

Суглоби

Окрім п'ястково-фалангових суглобів, що сполучають п'яткові кістки з відповідними фалангами, перші з'єднуються з кістками зап'ястка зап'ястково-п'ястковими суглобами:

  • перша п'ясткова — з кісткою-трапецією;
  • друга п'ясткова — з кісткою-трапецією, трапецієподібною, головчастою і третьою п'ястковою;
  • третя п'ясткова — з головчастою, другою та четвертою п'ястковими;
  • четверта п'ясткова — з головчастою, гачкуватою, третьою та п'ятою п'ястковими;
  • п'ята п'ясткова — з гачкуватою і четвертою п'ястковою.
Кисть людини. П'ястні кістки виділені жовтим. Ліва рука, вигляд спереду (з боку долоні).
  • Зап'ястково-п'ясткові суглоби лівої руки. Великий палець ліворуч.
  • Зап'ястково-п'ясткові суглоби лівої руки. Великий палець ліворуч.

Інші тварини
Принцип гомології, показаний на прикладі еволюційного розвитку п'ясткових кісток у різних груп ссавців. Третя п'ясткова кістка виділена червоним, плечова кістка — штрихуванням.

У чотириногих тварин п'ясткові кістки утворюють частину передніх стоп, і часто їхня кількість зменшується відповідно до кількості пальців. У пальцехідних і кігтехідних (унгулятів) п'ясткові кістки видовжені і зміцнілі, вони утворюють додатковий сегмент кінцівки, який сприяє підвищенню швидкості їхнього бігу. Як у птахів, так і в кажанів п'ясткові кістки утворюють частину крила.

Примітки
  1. Foundational Model of Anatomy
  2. П'ясть // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Hyrtl, J. (1880). Onomatologia Anatomica. Geschichte und Kritik der anatomischen Sprache der Gegenwart. Wien: Wilhelm Braumüller. K.K. Hof- und Universitätsbuchhändler.
  4. Liddell, H.G. & Scott, R. (1940). A Greek-English Lexicon. revised and augmented throughout by Sir Henry Stuart Jones. with the assistance of. Roderick McKenzie. Oxford: Clarendon Press.
  5. Schreger, C.H.Th.(1805). Synonymia anatomica. Synonymik der anatomischen Nomenclatur. Fürth: im Bureau für Literatur.
  6. Triepel, H. (1908). Memorial on the anatomical nomenclature of the anatomical society. In A. Rose (Ed.), Medical Greek. Collection of papers on medical onomatology and a grammatical guide to learn modern Greek (pp. 176—193). New York: Peri Hellados publication office.
  7. Triepel, H. (1910). Nomina Anatomica. Mit Unterstützung von Fachphilologen. Wiesbaden: Verlag J.F. Bergmann.
  8. His, W. (1895). Die anatomische Nomenclatur. Nomina Anatomica. Der von der Anatomischen Gesellschaft auf ihrer IX. Versammlung in Basel angenommenen Namen. Leipzig: Verlag Veit & Comp.
  9. Federative Committee on Anatomical Terminology (FCAT) (1998). Terminologia Anatomica. Stuttgart: Thieme
  10. Triepel, H. (1910). Die anatomischen Namen. Ihre Ableitung und Aussprache. Mit einem Anhang: Biographische Notizen.(Dritte Auflage). Wiesbaden: Verlag J.F. Bergmann.
  11. Triepel, H. & Stieve, H. (1936). Die anatomischen Namen. Ihre Ableitung und Aussprache. Anhang: Eigennamen, die früher in der Anatomie verwendet wurden.(Achtzehnte Auflage). Berlin/Heidelberg: Springer-Verlag.
  12. Siebenhaar, F.J. (1850). Terminologisches Wörterbuch der medicinischen Wissenschaften. (Zweite Auflage). Leipzig: Arnoldische Buchhandlung.
  13. International Anatomical Nomenclature Committee (1966). Nomina Anatomica . Amsterdam: Excerpta Medica Foundation.
  14. Foster, F.D. (1891—1893). An illustrated medical dictionary. Being a dictionary of the technical terms used by writers on medicine and the collateral sciences, in the Latin, English, French, and German languages. New York: D. Appleton and Company.
  15. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.