П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен

П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен (фр. Pierre-François-Léonard Fontaine; 10 вересня 1762 — 3 жовтня 1853) — французький архітектор.

П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен
фр. Pierre-François-Léonard Fontaine
Народився 20 вересня 1762(1762-09-20)[1][2][…]
Понтуаз
Помер 10 жовтня 1853(1853-10-10)[3][4][…] (91 рік)
former 8th arrondissement of Parisd, Париж, Франція
Поховання
Пер-Лашез[5] : 
Країна  Франція[6]
Діяльність архітектор
Alma mater Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі Antoine-François Peyred
Відомі учні Жак Ігнас Хітторффd, Hippolyte Le Basd, Луї Тулліус Йоахім Вісконті, Auguste Caristied, François Debretd, Jacques-Marie Huvéd, Martin-Pierre Gauthierd, Paul Letarouillyd і Achille Leclèred
Знання мов французька[7]
Членство Женевське товариство мистецтвd, Нідерландська королівська академія наук і Академія красних мистецтв Франції
Напрямок неокласицизм
Жанр архітектура
Magnum opus Château de Randand і Église Notre-Dame-de-Compassiond
Діти Aimée-Sophie Dupuisd
Нагороди

Разом з архітектором Шарлем Персьє вплинув на формування стилю ампір. З 1807 року був першим архітектором імператора Наполеона. Прославився як архітектор Лувру і Тюїльрі, а також Тріумфальної арки Каррузель у Парижі.

Самостійно реставрував палаци: Лувр, Тюїльрі і Версаль, а також шпиталь у Понтуа.

Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Арка на площі Каррузель

Публікації

Разом з Персьє опублікував такі праці:

  • 1798 : Palais, maisons et autres édifices modernes dessinés à Rome.
  • 1811 : Description des cérémonies et des fêtes qui ont eu lieu pour le mariage de Napoléon Ier avec l'archiduchesse Marie-Louise.
  • 1812 : Recueil de décoration intérieure concernant tout ce qui rapporte à l'ameublement.
  • 1833 : Résidences des souverains de France, d'Allemagne, de Russie, etc.
  • П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен вів щоденник (Journal) з 1799 до 1853 року, опублікований у Парижі в 1987 році.

Примітки
  1. RKDartists
  2. Pierre François Léonard Fontaine — ministère de la Culture.
  3. SNAC — 2010.
  4. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  5. Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 159.
  6. LIBRIS — 2012.
  7. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.