П'єр Берже

Берже народився на острові Олерон (департамент Приморська Шаранта). Його мати Крістіана був співачкою-любителькою (сопрано) і прогресивною вчителькою, яка використовувала метод Монтессорі. Батько працював у податковій службі і був любителем регбі. Берже навчався в Ліцеї Ежена Фромантена у Ла-Рошелі, а потім відправився до Парижу. У день приїзду, коли він йшов Єлисейськими полями, французький поет Жак Превер приземлився на нього, випавши з вікна своєї квартири. У перші роки в Парижі Берже подружився з молодим французьким художником Бернаром Бюффе та зіграв велику роль у його становленні[3][4].

Берже познайомився з Івом Сен-Лораном у 1958 році. У них зав'язалися романтичні стосунки, і разом вони у 1961 році відкрили дім моди Yves Saint Laurent. Пара розлучилася у 1976 році, але вони залишилися друзями і діловими партнерами на все життя[5]. Берже виступав як генеральний директор Yves Saint Laurent до 2002 року. Багато вклавши у репутацію та спадщину дому, він був відомий як «настоятель Yves Saint Laurent»[6]. За даними The New York Times, за кілька днів до смерті Сен-Лорана в 2008 році, вони уклали громадянський союз[7].

У 1992 році Берже продав акції Yves Saint Laurent саме перед тим, як компанія опублікувала погані економічні показники. У 1996 році це визнали інсайдерською торгівлею, і він був засуджений до штрафу в розмірі мільйона франків[8]. Після відходу Сен-Лорана з дому моди в 2002 році Берже став президентом Pierre Bergé-Yves Saint Laurent Foundation[9].

У 1987 році Берже запустив французький журнал Globe, який підтримав кандидатуру Франсуа Міттерана на президентських виборах. Берже брав участь у всіх передвиборних мітингах на підтримку Міттерана. Пізніше він став президентом Асоціації друзів Інституту Франсуа Міттерана. У 1993 році він допоміг запустити журнал Globe Hebdo.

Давній шанувальник і покровитель опери, Міттеран у 1988 році призначив Берже президентом Опери Бастилії. Берже пішов у відставку з поста в 1994 році, ставши почесним президентом Паризької національної опери. В даний час він є президентом Médiathèque Musicale Mahler, некомерційною бібліотекою з великими колекціями музики XIX і XX століття[3]. Він також є президентом комітету Жана Кокто і винятковим власником усіх моральних прав на роботи Жана Кокто[10].

У липні 1992 року Берже був призначений послом доброї волі ЮНЕСКО[11]. Прихильник прав геїв, він підтримував асоціацію з боротьби зі СНІДом, Act Up-Paris, і став власником журналу Têtu. Він також був одним з акціонерів Pink TV. У 1994 році він з Лін Рено брав участь у створенні асоціації Sidaction і став її президентом у 1996 році, займаючи цю посаду до цих пір. Sidaction є однією з головних асоціацій з боротьби зі СНІДом у Європі.

У лютому 2009 року Берже виставив на продаж колекцію творів мистецтва, яку він збирав разом із Сен-Лораном. У колекції були дві з дванадцяти бронзових голів статуй, вкрадених зі Старого літнього палацу в Китаї під час Другої опіумної війни. Коли Китай попросив повернути ці статуї, Берже заявив: «Я готовий запропонувати цю бронзову голову китайцями прямо зараз. Все, що їм потрібно зробити, це оголосити, що вони збираються дотримуватися прав людини, повернути тибетцям свободу і погодитися прийняти Далай-ламу на їх території». Коли китайський колекціонер Цай Мінчао виграв аукціон і відмовився платити з «моральних і патріотичних причин», Берже вирішив залишити їх собі[12].

У 1980-х роках придбав разом з Івом Сен-Лораном Сад Мажорель у Марракеші, Марокко, що сьогодні є однією з найвизначніших пам'яток міста. Вони відкрили у ньому музей берберського мистецтва[13], в якому зібрана колекція з різних частин королівства, від Рифу до Сахари[14]. У листопаді 2010 року Берже купив частку у французькій газеті Le Monde.

Берже нагороджувався орденом Оранських-Нассау, орденом «За заслуги» (офіцер), орденом Мистецтв і літератури (командор) і орденом Почесного легіону (командор)[4].

• Помер соратник і партнер Іва Сен-Лорана П'єр Бержеbbc.com