П'єр Бланшар (актор)

П'єр Бланшар
фр. Pierre Blanchar
Ім'я при народженні	Густав П'єр Бланшар (фр. Gustave Pierre Blanchard)
Дата народження	30 червня 1892
Місце народження	Скікда, Алжир
Дата смерті	21 листопада 1963 (71 рік)
Місце смерті	Сюрен , О-де-Сен, Франція
Поховання	Cimetière de Charonned :
Громадянство	Франція
Професія	актор
Роки активності	1922 — 1921
Діти	Dominique Blanchard
IMDb	ID 0087018
	Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль (1935)
	Кубок Вольпі (1935)
	П'єр Бланшар у Вікісховищі

П'єр Бланша́р (фр. Pierre Blanchar, повне ім'я — Густа́в П'єр Бланша́р (фр. Gustave Pierre Blanchard); 30 червня 1892, Скікда, Алжир — 21 листопада 1963, Сюрен, О-де-Сен, Франція) — французький актор театру та кіно. Лауреат Кубка Вольпі за найкращу чоловічу роль .

Біографія

Могила П. Бланшара в Парижі

П'єр Бланшар народився у Французькому Алжирі, учасник Першої світової війни. З 1919 почав виступати в театрі «Одеон», потім навчався в Паризькій консерваторії і працював у різних драматичних театрах. З 1921 почав зніматися в кіно (перший фільм «Тато, добре серце», режисер Анрі Крос) й одночасно працював акторам в різних паризьких театрах. На початку кінокар'єри Бланшар виступав в амплуа «перших коханців», потім створив декілька значних романтичних образів. Повною мірою талант Бланшара проявився у фільмах, де він грав людей важкої, іноді трагічної долі. У фільмі П'єра Шеналя «Злочин і кара» (Crime et Châtiment, 1935) за романом Ф. М. Достоєвського зіграв Раскольнікова, за що був удостоєний Кубку Вольпі за кращу чоловічу роль на МКФ у Венеції (1935). Виконав головні ролі у фільмах «Пікова дама» (La dame de pique, 1937) Федора Оцепа за твором А. С. Пушкіна і «Гравець» (Le Joueur, 1938) Луї Дакена і Герхарда Лампрехта за романои Достоєвського.

Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бланшар знявся в головній ролі у фільмі режисера Ж. Деланнуа «Понкарраль, полковник Імперії» (1942). Характер відважної людини, що боролася проти Бурбонів, був близький мужнім героям Французького Опору. У 1943—1945 роках Бланшар був одним з командирів загонів Руху Опору, одночасно очолював Комітет звільнення французького кіно, що зіграв велику роль в об'єднанні передових діячів кіно в період боротьби проти фашистських окупантів. Бланшар брав участь у збройному повстанні проти нацистських окупантів в Парижі (серпень 1944 року)[1]. У 1940-і роки знімався в патріотичних фільмах — «Батьківщина» (1946, режисер Л. Дакен) та ін. Бланшар був одним з перших викладачів Інститут вищої кіноосвіти в Парижі.

Загалом П'єр Бланшар знявся у 54 фільмах. Остання стрічка з його участю — «Чорний монокль» (Le Monocle noir, 1961) режисера Жоржа Лотнера.

Особисте життя

П'єр Бланшар був одружений з акторкою Мартою Віно (уродженою Лагранж); подружжя мало доньку — також акторку Домінік Бланшар (нар. 2.06.1927).

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1920	кф	Тато, добре серце	Papa bon coeur
1922	ф	Жоселен	Jocelyn	Альфонс де Ламартен
1923	ф	У садах Мурсії	Aux jardins de Murcie	Ксав'є
1924	ф	Вискочка	L'arriviste	Жак де Міранд
1927	ф	Шахіст	Le joueur d'échecs	Болеслав Воровський
1929	ф	Капітан Фракасс	Le capitaine Fracasse	барон де Сігоньяк / капітан Фракасс
1929	ф	Діана — історія парижанина	Diane - Die Geschichte einer Pariserin	лейтенант Гатсон Мервіл
1932	ф	Дерев'яні хрести	Les croix de bois	ад'ютант Жильбер Демаші
1932	ф	Атлантида	L'Atlantide	капітан Сент-Аві
1932	ф	Мелодрама	Mélo	П'єр, чоловік
1932	ф	Красуня моряка	La belle marinière	Сільвестр
1933	ф	Ця стара каналія	Cette vieille canaille	Жан Трапу
1934	ф	На краю світу	Au bout du monde	Жан Арно
1934	ф	Золото	L'or	Франсуа Бертьє
1935	ф	Турандот, принцеса Китаю	Turandot, princesse de Chine	Калаф
1935	ф	Диявол у пляшці	Le diable en bouteille	Ків
1935	ф	Злочин і кара	Crime et châtiment	Раскольніков
1935	ф	Коханці і злодії	Amants et voleurs	Клод Брізен
1935	ф	Човнярі з Волги	Les bateliers de la Volga	лейтенант Вадим Борзін
1936	ф	Винен	Le coupable	Жером Лескуєр
1937	ф	Людина нізвідки	L'homme de nulle part	Матіас Паскаль / Адріан Мейс
1937	ф	Мадемуазель лікар	Mademoiselle Docteur	Грегор Курден «Кондуйон»
1937	ф	Пікова дама	La dame de pique	Арман
1937	ф	Бальний записник	Un carnet de bal	Тьєррі Рейналь
1937	ф	Справа ліонського кур'єра	L'affaire du courrier de Lyon	П'єр-Жозеф Лезюрк
1938	ф	Дивний пан Віктор	L'étrange Monsieur Victor	Бастьєн Робіно
1938	ф	Гравець	Le joueur	Олексій Нікітін
1938	ф	Королівське розлучення	A Royal Divorce	Наполеон Бонапарт
1940	ф	Груднева ніч	Nuit de décembre	П'єр Дармон
1940	ф	Божий слід	L'empreinte du Dieu	Доміціон Ван Берген
1941	ф	Зоряна молитва	La prière aux étoiles	П'єр Флорен
1942	ф	Сніг на слідах	La neige sur les pas	Марк Румене
1942	ф	Понкарраль, полковник імперії	Pontcarral, colonel d'empire	Понкарраль
1943	ф	Таємниці	Secrets	Рене
1943	ф	Єдине кохання	Un seul amour	Жерар де Клерґ
1944	ф	Горбань	Le bossu	кавалер Анрі де Лагарде
1946	ф	Пасторальна симфонія	La symphonie pastorale	пастор Жан Мартенс
1946	ф	Батьківщина	Patrie	граф Рісоор
1947	ф	Небесний батальйон	Le bataillon du ciel	Ферейн
1948	ф	Після кохання	Après l'amour	Франсуа Месуле
1949	ф	Бал Купідона	Bal Cupidon	Фліп
1949	ф	Доктор Леннек	Docteur Laennec	доктор Рене, Теофіль Леннек
1950	ф	Мій друг Сенфуан	Mon ami Sainfoin	Сенфуан
1959	ф	Розбірки серед жінок	Du rififi chez les femmes	пірат
1959	ф	Катя	Katia	Кубаров
1961	ф	Чорний монокль	Le monocle noir	маркіз де Війємор

Режисер

1943 : Таємниці / Secrets
1943 : Єдине кохання / Un seul amour

Визнання

Нагороди та номінації П'єра Бланшара[2]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1935	Велика золота медаль Національної фашистської асоціації для найкращого актора	Злочин і кара	Нагорода
Національна рада кінокритиків США
1938	Найкраща акторська гра	Бальний записник	Нагорода

Примітки

SPIEGEL ONLINE — Nachrichten. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 25 квітня 2019.
Нагороди та номінації П'єра Бланшара на сайті IMDb (англ.)

Джерела

БЛАНШАР, Пьер // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 191. — 85000 прим. (рос.)

Посилання

П'єр Бланшар на сайті IMDb (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] SPIEGEL ONLINE — Nachrichten. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 25 квітня 2019.

[2] Нагороди та номінації П'єра Бланшара на сайті IMDb (англ.)