Жан Деланнуа
Жан Деланнуа́ (фр. Jean Delannoy, 12 січня, 1908, Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс — 17 червня 2008, Ґенвіль, Ер і Луар) — французький актор, кінорежисер, сценарист.
| Жан Деланнуа | |
|---|---|
| Jean Delannoy | |
 | |
| Дата народження | 12 січня 1908 |
| Місце народження | Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс, Франція |
| Дата смерті | 17 червня 2008 (100 років) |
| Місце смерті | Ґенвіль, Ер і Луар, Франція |
| Поховання | Q43854145?[1] |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Роки активності | 1934–1995 |
| IMDb | ID 0216381 |
| Нагороди та премії | |
 | |
|
Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю (1946) «Сезар» (1986) | |
 Жан Деланнуа у Вікісховищі | |
Біографія
Жан Деланнуа народився 12 січня 1908 року в передмісті Парижа, містечку Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс, Франція в родині протестантів-гугенотів, вихідців з Верхньої Нормандії (північ Франції).
Ще будучи студентом у Парижі, Жан Деланнуа зацікавився кіно, зокрема знімався у картинах німого кіно. Отримавши роботу у паризькому офісі Paramount Studios Ж. Деланнуа, він почав кінокар'єру як монтажер.
Свій перший фільм «Париж-Довіль» (фр. Paris-Deauville) він зняв у 1933 році, з чого почалася його тривале (понад 60 років) життя у кіно.
Широку популярність принесли Деланнуа екранізації класичних літературних творів.
У 1943 році разом з Жаном Кокто він зняв стрічку «Вічне повернення» (фр. L'eternel retour), яка розповідає історію Трістана й Ізольди. Головні ролі зіграли Жан Маре та Мадлен Солонь.
У 1946 році Жан Деланнуа отримав Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю за фільм «Пасторальна симфонія».
Серед інших робіт, критики відзначають «Собор Паризької Богоматері» (фр. Notre-Dame de Paris, 1956 рік) з Ентоні Квінном і Джиною Лоллобриджідою. Він також зняв кілька повнометражних фільмів за творами Жана-Поля Сартра.
У 1960 році фільм Деланнуа «Меґре ставить пастку» (фр. Maigret tend un piège) номінувався на премію BAFTA Британської академії телебачення і кіномистецтва.
У 1970-80-і роки Ж. Деланнуа працював на телебаченні, виступаючи постановником і сценаристом телесеріалів історичної тематики.
Деланнуа займав високе становище у французькій індустрії кіно: якийсь час він очолював Асоціацію кінематографістів і Школу кіно. Незважаючи на всі заслуги, Деланнуа зазнавав критики з боку режисерів «Нової хвилі» — Годара, Трюффо і Шаброля, які звинувачували його в надмірному академізмі.
Як визнання заслуг перед кіномистецтвом і за тривалу плідну діяльність у царині французького кіно Жана Деланнуа було нагороджено премією «Сезар» у 1986 році.
Останній свій фільм «Марія з Назарету» (фр. Marie de Nazareth) Деланнуа зняв у 1995 році.
Про смерть Жана Деланнуа повідомила 19 червня радіостанція Франс-Інфо з посиланням на родичів режисера. Режисер помер у віці ста років у себе дома в місті Ґенвіль (департамент Ер і Луар, на півночі центральної частини Франції)[2].
Фільмографія
Усього за свою режисерську кар'єру Жан Деланнуа створив близько 40 кінострічок:
| Рік | Назва українською | Назва мовою оригіналу | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1933 | Париж-Довіль | Paris-Deauville | |
| 1937 | Золота венера | La Vénus de l'or | |
| 1941 | Чорний діамант | Le Diamant noir | також сценарист |
| 1942 | Макао, полум'яне пекло | Macao, l'enfer du jeu | |
| 1942 | Нічний вбивця | L'Assassin a peur la nuit | |
| 1943 | Вічне повернення | L'eternel retour | |
| 1946 | Пасторальна симфонія | La symphonie pastorale | |
| 1947 | Ставки зроблено | Les jeux sont faits | також сценарист |
| 1948 | Aux yeux du souvenir | також сценарист | |
| 1949 | Таємниця Майєрлінґа | Le Secret de Mayerling | |
| 1951 | Дикун | Le Garçon sauvage | |
| 1952 | Хвилина істини | La Minute de vérité | також сценарист |
| 1953 | Шлях Наполеона | La Route Napoléon | також сценарист |
| 1954 | Ліжко | Il Letto | також сценарист |
| 1954 | Destinées | ||
| 1954 | Одержимість | Obsession | також сценарист |
| 1955 | Chiens perdus sans collier | ||
| 1956 | Марія Антуанетта — королева Франції | Marie-Antoinette reine de France | також сценарист |
| 1956 | Собор Паризької Богоматері | Notre-Dame de Paris | |
| 1958 | Мегре ставить пастку | Maigret tend un piège | також сценарист |
| 1959 | Жінжетта | Guinguette | |
| 1959 | Мегре і справа Сен-Фіакр | Maigret et l'affaire Saint-Fiacre | також сценарист |
| 1960 | Le Baron de l'écluse | також сценарист | |
| 1960 | Француженка і кохання | La Française et l'amour | |
| 1960 | Принцеса Клеві | La Princesse de Clèves | також сценарист |
| 1961 | Рандеву | Le Rendez-vous | також сценарист |
| 1964 | Особлива дружба | Les Amitiés particulières | |
| 1965 | Мажордом | Le Majordome | |
| 1966 | Султани | Les Sultans | також сценарист |
| 1966 | Двоспальне ліжко | Le Lit à deux places | також сценарист |
| 1967 | Ви не все сказали, мосьє Фарран | Le Soleil des voyous | також сценарист |
| 1967 | Імперська Венера | Venere imperiale | також сценарист |
| 1970 | Людина-торпеда | La Peau de Torpedo | також сценарист |
| 1972 | Pas folle la guêpe | ||
| 1987 | Бернадетта | Bernadette | також сценарист |
| 1989 | Пристрасті Бернадетти | La Passion de Bernadette | також сценарист |
| 1995 | Марія з Назарету | Marie de Nazareth | також сценарист |
Виноски
Посилання
- Jean Delannoy на сайті IMDb (англ.)
- Режисер Жан Делано помер у віці 100 років/Le réalisateur Jean Delannoy meurt à l'âge de 100 ans — Фігаро/Le Figaro кіно за 19 червня 2008 (фр.)
- У віці 100 років помер французький режисер Жан Деланнуа — на Корреспондент.нет (укр.)
- Помер французький режисер Жан Деланнуа на Лєнта.ру (www.lenta.ru) (рос.)