Луї Дакен
Луї́ Даке́н (фр. Louis Daquin, повне ім'я та прізвище — Луї́ Лео́н Огю́ст Даке́н (фр. Louis Léon Auguste Daquin); нар. 20 серпня 1908, Кале, Па-де-Кале, Франція — пом. 2 жовтня 1980, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.
| Луї Дакен | |
|---|---|
| фр. Louis Daquin | |
 | |
| Ім'я при народженні | Louis Léon Auguste Daquin |
| Дата народження | 20 серпня 1908 |
| Місце народження | Кале, Франція |
| Дата смерті | 2 жовтня 1980 (72 роки) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Alma mater | HEC Paris |
| Роки активності | 1936—1979 |
| Член у | Q109045356? і Асоціація французьких кінорежисерівd |
| Діти | Michel Recanatid |
| IMDb | ID 0200877 |
Біографія
Луї Дакен народився 20 серпня 1908 року в місті Кале, Франція. Здобувши освіту у Вищій торговій школі Парижа, працював журналістом. У 1930-х роках працював асистентом режисерів Жульєна Дювівь'є, Абеля Ґанса, Жана Гремійона, П'єра Шеналя, Федора Оцепа та інших. Потім працював на низці стрічок монтажистом.
Як режисер Луї Дакен дебютував у співавторстві з Герхардом Лампрехтом у 1938 році німецько-французькою екранізацією роману Достоєвського «Гравець». Першою самостійною режисерською роботою Дакена стала стрічка 1941 року «Ми — хлопчаки»[1]. Не будучи колабораціоністом, в роки окупації Дакен безпроблемно зняв низку комерційних фільмів, зокрема екранізував роман Жоржа Сіменона «Він приїхав у День всіх святих» (1943). Після звільнення Франції був обраний генеральним секретарем Комітету звільнення, а також секретарем Синдикату кінотехніків.
У 1946 році Луї Дакен поставив фільм «Батьківщина» про боротьбу фламандців з іспанським пануванням у XVII столітті, а потім зняв на замовлення Французької комуністичної партії документальний публіцистичний фільм «Ми продовжуємо Францію» (1948). Фільм «Світанок» (1949) був присвячений трудовим будням гірників. Але ні цей фільм, ні наступна його робота — антирасистський фільм «Хазяїн після бога» (1950) — не отримали офіційного визнання у Франції.
Залишаючись прибічником лівих поглядів, режисер неминуче приходить до конфлікту спочатку з продюсерами, а потім і з цензурою. Після чого майже усі свої стрічки, починаючи з «Милого друга» (знятий в Австрії) вимушений знімати за межами Франції: у Румунії він поставив «Бур'яни Баррагана» (1957), в НДР — «Каламутна вода» (1960).
Повернувшись на батьківщину і не знайшовши роботи Луї Дакен йде з кінематографу і зосереджується на педагогічній роботі. З 1960 року він був віце-президентом, з 1967-го почесним президентом французької профспілки технічних фахівців і продюсерів. У 1970—1978 роках працює в Інституті перспективних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La Femis), де стає заступником директора. У 1977—1978 роках як президент очолював Спілку кінорежисерів Франції (фр. Société des réalisateurs de films).
Луї Дакен є автором низки робіт з питань теорії кіно, в яких відстоює традиції реалістичного мистецтва.
Фільмографія
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер |
|---|---|---|---|---|---|
| 1938 | Гравець | Le joueur |  | ||
| 1941 | Ми — хлопчаки | Nous les gosses | | | |
| 1943 | Він приїхав у День всіх святих | Le voyageur de la Toussaint | | ||
| 1943 | Мадам і смерть | Madame et le mort | | ||
| 1944 | Перший у зв'язці | Premier de cordée | | ||
| 1946 | Батьківщина | Patrie | | ||
| 1948 | Брати Букінкан | Les frères Bouquinquant | | | |
| 1949 | Світанок | Le point du jour | | | |
| 1949 | Аромат дами в чорному | Le parfum de la dame en noir | | ||
| 1950 | Хазяїн після Бога | Maître après Dieu | | ||
| 1955 | Милий друг | Bel Ami | | | |
| 1958 | Бур'яни Баррагана | Ciulinii Baraganului | | | |
| 1958 | Недільні друзі | Les copains du dimanche | | ||
| 1960 | Життя холостяка | Les arrivistes | | | |
| 1963 | Ярмарок двієчників | La foire aux cancres (Chronique d'une année scolaire) | | ||
- Актор
Визнання
| Нагороди та номінації Луї Дакена[2] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 1947 | Великий міжнародний приз | Брати Букінкан | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах | |||
| 1949 | Кришталевий глобус за найкращий фільм | Світанок | Номінація |
| Приз за найкращу режисерську роботу | Нагорода | ||
| Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль | |||
| 1946 | Гран-прі | Батьківщина | Номінація |
| 1958 | Золота пальмова гілка | Бур'яни Баррагана | Номінація |
Примітки
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 413. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
- Нагороди та номінації Луї Дакена на сайті IMDb(англ.)
Джерела
- Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — С. 110.(рос.)
- М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 57. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)