П'єр Еммануель Тірар

П'єр Еммануель Тірар навчався в Женеві ювелірній справі, володів ювелірним магазином в Парижі. З 1868 р. часто виступав на народних зборах як рішучий противник імперії. Після революції 4 вересня 1870 був обраний мером 2-го паризького округу; 8 лютого 1871 р. обраний департаментом Сени в члени Національних зборів. 26 березня його обрали в Паризька комуну, але незабаром на знак протесту проти її спрямування склав з себе повноваження, а через кілька днів змушений був рятуватися втечею в Версаль від погроз арешту в революційному Парижі.

Тірар зайняв у Національних зборах украй ліву позицію; виголосив кілька видатних промов із фінансових питань, про свободу друку та ін; голосував проти миру, за збереження торгових договорів і за Конституцію 1875 року. З 1876 до 1887 р. був депутатом, потім перейшов у сенат; як у палаті депутатів, так і у сенаті належав до «республіканської лівої» фракції. Особливо охоче виступав з фінансових і торговельних питань, причому був прихильником вільної торгівлі; однак, обійнявши посаду міністра, вже в лютому 1880 р. говорив про шкоду підпорядкування будь-якій доктрині — і справді, незважаючи на тривале зайняття міністерських постів, зробив для вільної торгівлі дуже мало.

Опортуністичний характер фракції, до якої належав Тірар, і який був і його особистою рисою, давав йому можливість працювати спільно з різними елементами — як з прихильниками вільної торгівлі, так і з противниками, і змушував його схилятися все більше і більш праворуч.

З 1879 р. по листопад 1881 р. Тірар був міністром торгівлі в кабінетах Фрейсіне і Феррі, з січня по серпень 1882 р. У другому кабінеті 1882 по березень 1885 — міністром фінансів у кабінетах Дюклерка, Фальєра і Феррі. З 1887 по квітень 1888 і з лютого 1889 по березень 1890 Тірар стояв на чолі кабінету, вперше як міністр фінансів, у другий раз — як міністр торгівлі.

Кабінет Тирара вів запеклу боротьбу з генералом Буланже. Спритними, не завжди чесними маневрами Тірар змусив його втекти з Франції, чим підірвав вплив генерала, і провів процес проти Буланже, Рошфора і Діллона за звинуваченнями у державній зраді. Так само, не без серйозних порушень, керував виборчою кампанією 1889 року, що завдали непоправного удару генералу Буланже.

При ньому в Парижі відбулася Всесвітня виставка, влаштована в столітній ювілей Французької революції. 14 грудня 1892 р. Тірар вступив до кабінету Рібо на посаду міністра фінансів, замінивши Рувьє, що вийшов у відставку через викриття у Панамській справі, і залишався на цій посаді до відставки кабінету у квітні 1893 р.

У лютому 1893 відбувся останній великий успіх Тірара: його мова в палаті депутатів на захист управління ощадних кас проти критики правих була розклеєна у всіх громадах Франції за постановою, прийнятою більшістю Палати депутатів.

У 1868 р. Тірар видав брошуру «Du developpement de la bijouterie et de l'orfè vrerie» («Про розвиток ювелірної справи і про ювелірів»). У жовтні 1871 р. його секретар Фредерік Даме (Damé) опублікував книгу, цілком навіяну Тіраром: «La résistance, les maires de Paris et le comité central du 18 au 26 mars 1871» («Опір, мери Парижа і Центр 26 березня 1871»). Ця книга дає цінний матеріал для історії Паризької комуни, незважаючи на вороже ставлення до неї.

• Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et presidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815-2007), Paris, Perrin, 2007.
• Тірар, П'єр-Емманюель // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)