Рада народних уповноважених

Рада народних уповноважених (нім. Rat der Volksbeauftragten) – тимчасовий уряд Німеччини, створений під час Листопадової революції, що діяв з листопада 1918 року по лютий 1919 року. В обидвох складах Ради її головою був Фрідріх Еберт.

Історія

Рада народних уповноважених була утворена коаліцією двох соціал-демократичних партій (СДПН і НСДПН) і 10 листопада 1918 року затверджена загальними зборами берлінських робітничих і солдатських рад (нім. Vollversammlung der Berliner Arbeiter- und Soldatenräte), які діяли від імені всіх революційних рад Німецької імперії. Державний конгрес робітничих і солдатських рад (нім. Reichskongress der Arbeiter- und Soldatenräte), що проходив у Берліні 16-20 грудня, проголосував проти системи рад і за вибори до Національних зборів.

До 29 грудня 1918 року до Ради входило по три соціал-демократи (Фрідріх Еберт, Філіп Шейдеман, Отто Ландсберг) і три незалежних соціал-демократи (Гуго Гаазе, Вільгельм Дітман, Еміль Барт). Їхніми обов'язками були, власне, тільки зносини з відповідними відомствами, а безпосередню технічну роботу вели особливі статс-секретарі, підібрані за діловою ознакою, навіть із членів буржуазних партій. На чолі уряду стояли Еберт і Гаазе, причому Еберт, отримавши від Максиміліана Баденського всупереч конституції статус рейхсканцлера, займав в уряді чільне місце, не маючи, однак, на це офіційних підстав. Рада народних уповноважених організувала виконання оголошеного 11 листопада 1918 року припинення вогню, повернення німецьких військ, скликала Державний конгрес робітничих і солдатських рад та підготувала вибори до Національних зборів 19 січня 1919 року.

Уклавши пакт Еберта-Гренера, Рада народних уповноважених не виконала однозначно сформульованих рішення Всенімецького з'їзду Рад про демократизацію армії, а у зв'язку з тим, що багато пропозицій НСДПН провалилися на Всенімецькому з'їзді Рад, 29 грудня три незалежних соціал-демократи вийшли зі складу тимчасового уряду. Приводом для цього стало застосування зброї під час так званих різдвяних заворушень в Берліні. Рада народних уповноважених поповнилася двома соціал-демократами – Густавом Носке і Рудольфом Вісселем. 11 лютого 1919 Фрідріх Еберт був обраний тимчасовим рейхспрезидентом і тим самим підтвердив свої повноваження глави держави. 13 лютого Рада народних уповноважених передала свої повноваження уряду Шайдемана, обраному Національними зборами у Ваймарі.

Назву «Рада народних уповноважених» носили і перші післяреволюційні уряди в Саксонії і Брауншвейгу. У Пруссії з 14 листопада 1918 року по 25 березня 1919 року існувала Рада народних уповноважених як тимчасовий виконавчий орган до скликання Прусських земельних зборів (нім. Preußische Landesversammlung).

Склади РНУ

Перший склад (10 листопада – 20 грудня 1918 року)
Перший склад РНУ. Зліва направо: Еміль Барт, Отто Ландсберг, Фрідріх Еберт, Гуго Гаазе, Вільгельм Дітман, Філіпп Шайдеман
  • Фрідріх Еберт (НСДПН) – голова Ради, військовий міністр, міністр внутрішніх справ
  • Філіпп Шайдеман (НСДПН) – міністр фінансів
  • Отто Ландсберг (СДПН) – міністр преси та інформації
  • Гуго Гаазе (СДПН) – міністр закордонних справ і колоній
  • Вільгельм Дітман (СДПН) – міністр демобілізації та охорони здоров'я
  • Еміль Барт (НСДПН) – міністр соціальної політики

Другий склад (20 грудня 1918 року – 11 лютого 1919 року)
Другий склад РНУ. Зліва направо: Отто Ландсберг, Філіпп Шайдеман, Густав Носке, Фрідріх Еберт, Рудольф Віссель

Примітки
  1. Die deutsche Revolution, ihr Ursprung, ihr Verlauf und ihr Werk (нім.)

Література
  • Die Regierung der Volksbeauftragten 1918/19 eingeleitet von Erich Matthias, 2 Bände, Düsseldorf (Drost) 1969 — die maßgebliche Quellenedition mit vielen Informationen, erhältlich nur noch in Bibliotheken.
  • Aus der Werkstatt der deutschen Revolution, Emil Barth, Berlin 1919
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.