Радик Василь Іванович

Василь Іванович Радик (угор. Radik László, нар. 1913, Закарпаття, Австро-Угорщина) — колишній чехословацький, угорський, український та радянський футболіст, згодом — радянський та український футбольний тренер, суддя та громадський спортивний діяч. Грав на позиції захисника. Дворазовий чемпіон Словаччини (1933, 1936), триразовий чемпіон України (1946, 1950, 1953) та володар кубка УРСР з футболу (1950)[1].

Василь Радик
Особисті дані
Повне ім'я Василь Іванович Радик
Народження 1913(1913)
   Австро-Угорщина
Смерть 20 століття
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1930–1931
1931—1932
Вчительска семінарія м. Ужгород
«Русь» (Ужгород)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1933—1939 «Русь» (Ужгород) ?(?)
1939—1945 «Русь» (Ужгород) ?(?)
1946—1947 «Спартак» (Ужгород) ?(?)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1950—1952 «Спартак» (Ужгород)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Його футбольна кар'єра розпочалася на початку тридцятих років, коли поступив до ужгородської вчительскої семінарії і почав грати з іншими юнацькими командами міста. Незабаром він став членом другого, а у 1933 році і основного складу «Русі» (Ужгород), яка тоді виступала у словацькій групі другої ліги першості Чехословаччини. Для нього і взагалі для всієї команди цей рік вважався етапним, бо вона тоді вчетверте підряд виграла чемпіонат Підкарпатської Русі та східної Словаччини і виборола звання її абсолютного чемпіона. Він вже з перших матчів дуже надійно грав на позиції правого або центрального захисника цієї команди, яка у 1936 році знову стала золотим призером першості Словаччини, виграла стикові ігри і завоювала право участі у вищій державній лізі чехословацького футболу[2]. Протягом 1939 1945 років він продовжив виступати в складі «Русі» (Ужгород), яка разом із теж ужгородською командою «УАК»[3] та мукачівським «МШЕ»[4] представляли край у чемпіонаті Угорщини серед команд другої ліги. У 1946 році його запросили до новоутворенного «Спартака» (Ужгород), у складі якого провів два сезони і у якому закінчив свою ігрову кар'єру. При його участі ужгородська команда майстрів у 1946 році виборола золоті медалі першості України[5].

Кар'єра тренера

Після завершення своєї ігрової кар'єри він став футбольним суддєю, закінчив тренерську школу і на громадських засадах брав активну участь у спортивному житті міста та краю. У 1950 1952 роках працював головним тренером команди майстрів «Спартак» (Ужгород), а у 1953 році — тренером. У 1950 році «Спартак» під його керівництвом зробив «золотий дубль», здобувши крім звання чемпіона України ще й Кубок УРСР, а у 1953 році команда вдячно і його тренерській діяльності вже в третій раз виграла Чемпіонат УРСР.

Досягнення

Примітки

  1. Сторінками футбольної історії Закарпаття
  2. Чемпіонат Чехословаччини 1936/37 на RSSSF
  3. «Ужгородський атлетичний клуб»
  4. «Мукачівське спортивне товариство»
  5. Історія футбольного клубу Говерла. Архів оригіналу за 4 серпня 2013. Процитовано 14 травня 2013.

Джерела

  • Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1994. С. 109
  • Крайняниця П. Історія закарпатського футболу. — Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2004. С. 27, 46, 114, 192
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.