Ракоці

Ракоці (Rákóczi) — древній трансільванський рід, що відігравав велику роль в долях Трансільванії і Угорщини XVII і початку XVIII ст. Веде свій родовід від Валаського князя Влада III Дракула.

Герб Ракоці

Замок Паланок — столиця володінь Ракоці в Закарпатті з 1633 по 1711 рр.

Ренесансний замок Ракоці в Шарошпатаку

Перші згадки про Ракоці історики знаходять у документах, помічених XIII ст. Рід тримався в тіні прізвищ Хуньяді і Баторі доти, поки в 1607 р. Жигмонд Ракоці (1544–1608), сподвижник Бочкаї і заступник його під час його відсутності з Трансільванії, не був проти своєї волі обраний трансільванським князем. Вже наступного року він змушений був відмовитися від влади, але початок зльоту роду було покладено.

Після Жигмонда трансільванський престол займали його нащадки — представники чотирьох поколінь роду Ракоці:

• Юрій I Ракоці (1593–1648) — син Жигмонда, князь Трансільванії в 1630-48 роках;
• Юрій II Ракоці (1615–1660) — син попереднього, князь Трансільванії в 1648-60 роках. (З перервами);
• Ференц I Ракоці (1645–1676) — син попереднього, діяльний учасник змови магнатів, обраний на княжий престол, фактично не правив;
• Ференц II Ракоці (1676–1735) — син попереднього, останній князь Трансільванії (правив у 1705-11 роках), Провідник національно-визвольної війни угорського народу.

Після поразки Ференца II величезні володіння роду Ракоці були конфісковані Габсбургами. Його син Дьєрдь помер у французькому вигнанні в 1756 р. бездітним. На цьому рід Ракоці згас.