Рале Рашич

Звонимир „Рале“ Рашич (серб. Звонимир Рале Рашић/англ. Zvonimir „Rale“ Rasic; нар. 26 грудня 1935, с. Доле, Королівство Югославія) — югославський футболіст та австралійський тренер, захисник.

Рале Рашич
Особисті дані
Повне ім'я Звонимир Рашич
Народження 26 грудня 1935(1935-12-26) (86 років)
  с. Доле, Королівство Югославія
Громадянство  Югославія
 Австралія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1952—1956 «Пролетер» (Зр) 56(0)
1957 «Воєводина» 0(0)
1957—1961 «Спартак» (Сб) ?(?)
1961—1962 «Борац» (БЛ) 2(0)
1962—1969 «Футскрей ЮЮСТ» ?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
Югославія (U-21)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1969
1969—1974
1970
1971
1972—1973
1974—1975
1977—1978
1979—1980
1981—1982
1983
1987—1988
1992
1996
1997
1997—1999		 «Футскрей ЮЮСТ»
 Австралія
«Мельбурн Унгарія»
«Сент-Джордж»
«Марконі Сталліонс»
«Сідней Олімпік»
«Марконі Сталліонс»
«Аделаїда Сіті»
«Блектаун Сіті»
«Саут Мельбурн»
«АПІА Лейхгардт»
«Кентербері-Марквіль»
«Рокдейл Ілінден»
«Файрфілд Баллс»
«Канберра Космос»
Звання, нагороди
Нагороди

медаль Ордену Австраліїd (26 січня 2004)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Народився в селі Доле[1], Приморська бановина. Футбольну кар'єру розпочав в Югославії. Також відомий як Звонко Расич[2]. Виступав за «Пролетер» (Зренянин)[2], «Воєводина»[3], «Спартак» (Суботиця)[4] та «Борац» (Баня-Лука)[5]. У 1962 році виїхав до Австралії. Виступав у клубі «Футскрей ЮЮСТ», який складався з югославських емігрантів. Через травму Рашич змушений був перервати футбольну кар’єру та повернувся в Югославію для проходження військової служби.

Кар'єра в збірній

Закінчивши військову службу в Югославії, Рале Рашич повернувся до Австралії, цього разу вже як тренер. У 1969 році став тренером свого колишнього клубу «Футскрей ЮЮСТ». У своєму дебютному сезоні на тренерському містку привів команду до перемоги в чемпіонаті штату Вікторія. Завдяки успіхам на клубному рівні прийняв запрошення очолити збірну Австралію. Дебютував на посаді тренера на тренерському містку збірної Австралії 10 листопада 1970 року у складі переможному (1:0) проти Ізраїлю в Тель-Авіві. 13 листопада 1973 року після перемоги у Гонконгу (1:0) над Південної Кореї, Австралія вийшла у фінальну частину чемпіонату світу 1974 року. На турнірі в Західній Німеччині Австралія програла Східній Німеччині (0:2) та Західній Німеччині (0:3), а також зіграв внічию з Чилі (0:0). На хвилі критики виступу в Австралії після завершення Мундіалю Рашич пішов з займаної посади. Статистика виступів — 13 перемог, 7 нічиїх та 5 поразок, при різниці забитих та пропущених м'ячів 45:26.

Окрім роботи в збірній Австралії працював й на клубному рівні. У 1971 році тренував «Сент-Джордж-Будапешт», з яким став віце-чемпіоном штату Новий Південний Уельс. У 1972-1973 роках тренував клуб «Марконі Фаєрфілд», у складі якого двічі ставав віце-чемпіоном штату Новий Південний Уельс (1972, 1973). У 1974 році його очолив «Пан Гелленік», з яким посів п'яте місце в чемпіонаті штату Новий Південний Уельс. У 1977—1978 роках тренував «Марконі Фаєрфілд». У сезоні 1977 роках разом з «Марконі» став віце-чемпіоном Національної футбольної ліги Австралії, а наступного року повторив це досягнення (поступився в фіналі «Істерн Сабарбс Хакоах»). У 1977 році визнаний найкращим тренером НФЛ. У 1979—1980 роках очолював «Аделаїду Сіті», з яким він зайняв п’яте місце в обох сезонах чемпіонату Австралії. У 1981—1982 роках тренував «Блектаун Сіті», з яким 1981 року виграв з НФЛ. У 1983 році очолював «Саут Мельбурн», з яким посів 4-е місце в НФЛ.

У 1987 році тренував «АПІА Лейхгардт», з яким виграв чемпіонат Австралії, завдяки чому отримав звання тренера року в Австралії. У 1992 році очолював «Кентербері-Марквіль», з яким посів 7-е місце в Суперлізі Новий Південний Уельс. У 1996 році тренував «Рокдейл Ілінден», а в 1997 році — «Файрфілд Баллс», з яким вийшов до Суперлізі Нового Південного Уельсу. У 1997—1999 роках тренував «Канберру Космос», з яким двічі займав останнє місце в НФЛ. Останнім клубом у тренерській кар’єрі став «Марконі Сталліонс», з яким зайняв друге останнє місце НФЛ у сезоні 2002-2003 років.

Рале Рашич нагороджений орденом Австралії за тренерську роботу.

Під час чемпіонату світу 2006 року працював ведучим на станції SBS. Того ж року вийшла його біографія «Історія Рале Рашича».

Примітки
  1. The Rale Rasic Story: The Socceroos First World Cup Coach, as told to Ray Gatt, New Holland Publishers, Frenchs Forest, NSW, 2006. ISBN 978-1-74110-464-6
  2. Klubovi at Football Association of Zrenjanin official website
  3. Rale Srbin „izmislio" fudbal u Australiji at Večernje novosti, 13-6-2011, retrieved 13-11-2013 (серб.)
  4. Match report Hungary vs Spartak Subotica from 1958 at magyarfutball.hu, retrieved 13-11-2013
  5. FK Borac Banja Luka stats 1946-91 at EX YU Fudbal

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.