Рамон Вільєда Моралес

Здобув медичну освіту в Національному університеті Гондурасу, де був президентом Федерації студентів. 1938 року разом з дружиною переїхав до Німеччини, де вступив до аспірантури.

1940 року повернувся на батьківщину, працював у педіатричній клініці в Санта-Роса-де-Копан, потім заснував власну медичну клініку в Тегусігальпі[1], невдовзі був обраний президентом Медичної асоціації Гондурасу. На цьому посту займався питаннями підвищення доступності окремих видів медичної допомоги населенню. Слідом за цим організував першу клініку Червоного Хреста в країні.

Вільєда Моралес, якого за малий зріст і ораторські здібності прозвали «Маленькою пташкою», активно брав участь в реорганізації Ліберальної партії, а 1949 року став її головою. Він заснував та очолив щоденну партійну газету «El Pueblo». 1953 року успішно провів кампанію на муніципальних виборах та був висунутий кандидатом у президенти[1]. На виборах 10 жовтня 1954 року, які відбувались на тлі наслідків травневого загального страйку працівників бананових плантацій, Вільєда Моралес здобув перемогу, однак під тиском США результати виборів було визнано недійсними, й тимчасовим президентом став Хосе Лосано Діас. У липні 1956 року Вільєда Моралес був засланий до Сан-Хосе (Коста-Рика) й повернувся на батьківщину в листопаді того ж року після військового перевороту й оголошення амністії. Був призначений на пост посла Гондурасу в США, на якому перебував до вересня 1957 року, після чого подав у відставку напередодні нових виборів. 16 листопада 1957 року Конституційна асамблея, більшість місць у якій належало Ліберальній партії, обрала Вільєду Моралеса президентом країни[2].

У перші роки правління провів низку соціальних реформ: було запроваджено прогресивне аграрне й трудове законодавство, націоналізовано залізницю. Розгорнулось будівництво об'єктів соціальної галузі, виробничої інфраструктури, було врегульовано територіальну суперечку з Нікарагуа. Однак під тиском військовикив був змушений відійти від такого курсу. 1960 року було ухвалено декрет, що забороняв демократичні видання, 1961 року — розірвано дипломатичні відносини з Кубою. 1963 року, за кілька днів до завершення терміну президентського мандату, був усунутий в результаті військового перевороту й утік до Коста-Рики[1].

Помер 8 жовтня 1971 року від серцевого нападу, перебуваючи на посту постійного представника Гондурасу при ООН[1].

• Рамон Вільєда Моралес (Люди та події) // Новий час. — М., 1957. — Вып. № 45. — С. 30.
• Acker, Alison, Honduras: The Making of a Banana Republic, South End Press, 1988. (англ.)
• Biographical Dictionary of Latin American and Caribbean Political Leaders, edited by Robert J. Alexander, Greenwood Press, 1988. (англ.)
• Encyclopedia of Latin American History and Culture, edited by Barbara A. Tenenbaum, Charles Scribner's Sons, 1996. (англ.)
• Honduras: A Country Study, edited by James D. Rudolph, The American University, 1983. (англ.)
• Lentz, Harris M., Heads of States and Governments: A Worldwide Encyclopedia of Over 2,300 Leaders, 1945 through 1992, McFarland and Co., 1994. (англ.)
• MacCameron, Robert, Bananas, Labor, and Politics in Honduras: 1954–1963, Syracuse University, 1983. (англ.)
• Morris, James A., Honduras: Caudillo Politics and Military Rulers, Westview Press, 1984. (англ.)

• JOSE RAMON VILLEDA MORALES (ісп.). REPUBLICA DE HONDURAS PRESIDENTES CONSTITUCIONALES. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 30 жовтня 2013. (ісп.)