Реакція Троммера

Блакитний осад вихідного гідроксиду Cu(OH)₂ та випадіння осаду Cu₂O після нагрівання

В ході аналізу до 2—3 мл досліджуваного розчину додають кілька крапель 10% розчину CuSO₄ і 3—4 мл 10% розчину гідроксиду натрію. В результаті утворюється блакитний драглистий осад гідроксиду міді(II):

${\displaystyle \mathrm {CuSO_{4}+2NaOH\longrightarrow Cu(OH)_{2}\downarrow +Na_{2}SO_{4}} }$

За наявності у розчині альдоз, після підігрівання пробірки із сумішшю відбувається реакція окиснення вуглеводу і відновлення Cu(OH)₂ до гідроксиду CuOH, який є нестійким і розкладається, внаслідок чого спостерігається випадіння жовтого або цегляно-червоного осаду Cu₂O:

${\displaystyle \mathrm {R{-}CHO+2Cu(OH)_{2}\longrightarrow R{-}COOH+2CuOH+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {2CuOH\longrightarrow Cu_{2}O\downarrow +H_{2}O} }$

Загалом визначення подібне до реакцій із реактивами Бенедикта і Фелінга, однак до їхнього складу входять додаткові речовини, що відіграють роль лігандів: цитрат натрію і сегнетова сіль відповідно.

Недоліком цього методу є те, що в разі малої концентрації визначуваного вуглеводу-альдози відбувається термічне розкладання Cu(OH)₂ із утворенням чорного оксиду CuO, який перешкоджає спостереженню за перебігом реакції.

• Реактив Бенедикта
• Реактив Фелінга

• Кононський О. І. Органічна хімія. Практикум. — К. : Вища школа, 2002. — С. 170—171. — ISBN 966-642-104-6.