Рева Віталій Михайлович

Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, мав дитину.

Протягом 1954–1959 років навчався у Київському автомобільно-дорожньому інституті, здобувши фах інженера-експлуатаційника автотранспорту.

1984 року закінчив Академію управління народним господарством у Москві.

Мав вчений ступінь кандидата технічних наук, був почесним професором Національного транспортного університету.

По закінченню Київського автомобільно-дорожнього інституту у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. Перм РРФСР.

З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР.

У 1986 році був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 1988–1990 роках був першим заступником Міністра транспорту УРСР.

1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс».

У березні 1993–1996 роках — заступник Міністра транспорту України — директор департаменту автомобільного транспорту України.

У 1997 році заснував Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку очолював до грудня 2011 року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.

Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби[1]

Член КПРС з 1965 по 1991.

У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і 18 березня 1990 обраний Народним депутатом України по 249-му Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52,23 % голосів[2].

Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства. На цій посаді перебував до травня 1994 року.

• голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства;
• президент Федерації гандболу України.
• почесний президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників
• Академік Транспортної Академії України,
• член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції,
• член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України
• член громадської колегії Укравтодору.

• Орден «Знак Пошани», 1973
• Орден Трудового Червоного Прапора, 1986
• Орден «За заслуги» ІІІ (1997)[3], ІІ (2003), І ступенів (2010)[4]
• Почесна грамота Верхової Ради України, 2003
• Заслужений працівник транспорту УРСР

Мав вісім медалей.