Ревучі сорокові

Ревучі сорокові[1] (англ. Roaring Forties) — традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми.

«Маршрут кліпера», яким прямували кораблі, курсуючи між Англією і Австралією

Через відсутність гальмування повітряних мас суходолом, вітри особливо потужні в південній області Індійського океану (сучасний Південний океан).

Вітри ревучих сорокових відігравали провідну роль у «маршруті кліпера» (між Англією та Австралією). Ці вітри, імовірно, були вперше визначенні голландським моряком Хендриком Браувером 1610 року як спосіб швидкого пересування Індійським океаном до Джакарти[2]. У часи «вітрильників» багато мандрівників прокладали свої маршрути через ці території задля того, щоб прискорити рух.

Примітки

Атлантичний океан // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Henderik Brouwer — knowledgerush.com^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[УРЕ-1] Атлантичний океан // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[2] Henderik Brouwer — knowledgerush.com^{[недоступне посилання з квітня 2019]}