Регентський комісаріат Підкарпатської території

Являв собою специфічну цивільну інституцію в складі Угорського королівства, яка прийшла на зміну військовій адміністрації Підкарпаття (угор. Kárpátalja katonai közigazgatás) після загарбання Карпатської України. Структура та повноваження регентського комісаріату визначались законом № VI від 22 червня 1939 року «Про єднання Підкарпатської території з Угорською державою» та розпорядженням прем'єр-міністра № 6.200 «Про теперішнє управління суспільними справами на повернутих землях Підкарпаття». Передача влади цивільній адміністрації в особі першого регентського комісара барона Жигмонда Перені відбулась 7 липня 1939 року.

Очільник комісаріату підпорядковувався безпосередньо регенту королівства та прем'єр-міністрові, при ньому існував дорадчий орган — комісія пропозицій. Адміністративно край ділилась на три жупи, керівників жуп призначав прем'єр-міністр, але присягу вони складали перед регентським комісаром. Державними мовами визначались угорська та угроруська.

Кордони краю не збігались з кордонами сучасного Закарпаття, внаслідок словацько-угорської війни до складу Ужанської жупи була прилучена територія округи Собранце, після Другого Віденського арбітражу зі складу Підкарпаття були виведені території з румунським населенням включно з селищем Тячево.

Край поділявся на три адміністративні експозитури: Ужанську (осідок в м. Ужгород), Березьку (Мукачеве) та Марамороську (Хуст). Начальником Ужанської експозитури став доктор права Юлій Дюрич, Березької — доктор права Корнелій А. Бескид, а Марамороської — Бейла Рішко, а згодом доктор права Адальберт Дудинський.

До Ужанської адміністративної експозитури належали: головне місто Підкарпатської території —– Ужгород (староста — доктор права Емерих Пелчарський); округи — Ужгородський (головний окружний начальник — доктор права Олексій Бескид), Перечинський (доктор права Андрій Маргіттаї), Великоберезнянський (доктор права Калман Нодь) і Собранецький (доктор права Штефан Жофчак). Березька еспозитура налічувала чотири округи: Мукачівський (головний окружний начальник — Симеон Грибовський), Свалявський (Стефан Медвідь), Іршавський (Євген Добош) та Нижньоверецький (Емануїл Рошкович, Омелян Касарда).

У Марамороську експозитуру входили: Волівський (доктор права Андрій Дудич), Рахівський (доктор права Ернест Горзов), Тересвянський (доктор права Стефан Сабо, осідок у Тячеві) та Хустський округ, котрим керував сам начальник експозитури, а згодом доктор права Василь Ондреович, і експозитура окремого уряду в Дубовому (керівник — окружний начальник Бруно Сопко).

• Жигмонд Перені: 28 червня 1939 — 12 вересня 1940
• Міклош Козма: 12 вересня 1940 — 5 січня 1942
• Вілмош Пал Томчані: 5 січня 1942 — 1 квітня 1944

В березні 1944 року у зв'язку з наближенням фронту влада була знову передана військовій адміністрації.

Урядовий комісар військової адміністрації Андраш Вінце: 1 квітня 1944 — 19 жовтня 1944

• Під ред. М.Вегеша, Ч.Фединець; [Редколег. Ю.Остапець, Р.Офіцинський, Л.Сорко, М.Токар, С.Черничко; Відп. за вип. М.Токар] (2010). Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання. Ужгород: Видавництво «Ліра».