Рейнджер-3
Рейнджер-3 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні впродовж 10 хвилин до зіткнення з поверхнею, доставки капсули з сейсмометром на поверхню, збору даних гама-випромінювання в польоті, вивчення відбивної здатності місячної поверхні, продовження випробувань за програмою Рейнджер для розробки наступних міжпланетних апаратів.
| Рейнджер-3 | |
|---|---|
 Схема космічного апарата Рейнджер-блок 2. (НАСА) | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1962-001A |
| NORAD ID | 00221 |
| Тип апарата | дослідницький |
| Штучний супутник | Сонця |
| Дата запуску | 26 січня 1962, 20:30 UTC |
| Ракета-носій | Атлас-Аджена Бі |
| Номер запуску | 121D (AA3) |
| Космодром | Мис Канаверал, СК-12 |
| Тривалість польоту | 59 років, 287 днів |
| Технічні параметри | |
| Маса | 329,8 |
| Джерела живлення | сонячні батареї |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | геліоцентрична |
| Ексцентриситет | 0,0083 |
| Нахил орбіти | 0,40° (до екліптики) |
| Період обертання | 406 діб |
| Апоцентр | 1,164 а.о. |
| Перицентр | 0,985 а.о. |
| Прилади | |
| Прилади | телевізійна камера, рентгенівський спектрометр, радарний висотомір, сейсмометр |
Перший з трьох апаратів блоку 2.
Опис
Апарати блоку 2 висотою 3,1 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. Дві панелі сонячних батарей розмахом 5,2 м, що розкривалися в польоті, кріпилися знизу до бази. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази. Нагорі розташовувалась капсула з приладами діаметром 30 см, вкрита оболонкою з бальси діметром 65 см для м'якої посадки. Апарат мав однокомпонентний двигун для корекції траєкторії, і твердопаливний двигун тягою 2 270 кг для гальмування.
На висоті 25 км вмикався твердопаливний двигун і працював до висоти 330 м, після чого відбувалось зіткнення зі швидкістю 175 км/год
У капсулі розташовувались: сейсмометр, підсилювач передавач потужністю 50 мВт, регулятор напруги, турнікетна антена, і 6 срібно-кадмієвих батарей, що мали забезпечити прилади живленням впродовж 30 діб. Капсула була розрахована на посадку зі швидкістю 130–160 км/годд
Серед обладнання Рейнджера-3 були:
- телевізійна камера-відикон зі сканувальним пристроєм, що здійснював один знімок за 10 с;
- рентгенівський спектрометр, змонтований на стрілі довжиною 1,8 м;
- радарний висотомір, що використовувався для вивчення відбивної здатності поверхні, а також для визначення моменту відокремлення капсули і вмикання гальмівного двигуна;
- сейсмометр, що мав витримати тверду посадку.
Система зв'язку:
- спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
- неспрямована антена з середнім коефіцієнтом підсилення,
- два передавача: один потужністю 50 мВт з частотою 960,1 МГц, другий потужністю 3 Вт з частотою 960,05 МГц
Живлення забезпечували 8680 сонячних елементів у двох панелях, що заряджали срібноцинкові акумуляторні батареї масою 11,5 кг ємністю 1 кВт-год
Управління здійснювалось напівпровідниковим комп'ютером і секвенсером та командами наземних операторів.
Орієнтацію забезпечували напівпровідникове реле часу, сонячні й земні сенсори, реактивні двигуни крену і повороту.
Температура регулювалась пасивним способом з використанням золотого і хромового напилення, білої фарби і полірованої алюмінієвої поверхні.
Політ
Рейнджер-3 було успішно запущено 26 січня 1962.
Внаслідок збою в роботі системи управління апарат збільшив швидкість до 40 153 км/год замість необхідної 39 445 км/год. Повтор команди з Землі спричинив неправильний поворот Рейнджера і при корекції орбіти апарат втратив правильний напрямок руху. Помилковий сигнал під час маневру не дозволив передати чіткі зображення поверхні.
28 січня 1962 Рейнджер-3 пролетів повз Місяць приблизно за 36 800 км і вийшов на геліоцентричну орбіту.
Джерела
- Рейнджер-3 в каталозі НАСА(англ.)
- Рейнджер-3 в Космічній енциклопедії(англ.)
- Рейнджери другого блоку в Енциклопедії астронавтики(англ.)
- Рейнджери другого блоку на Космічних сторінках Ґюнтера(англ.)
- Рейнджер-3 на сторінці Лабораторії реактивного руху(англ.)