Рей Аллен

Народився в сім'ї військового, тому родина часто змінювала місце проживання.[3] До того, як родина осіла у Південній Кароліні, жив в Англії, Оклахомі, Каліфорнії та Німеччині.[3][4] Починав грати у баскетбол у команді старшої школи Гіллкрест (Делзелл, Південна Кароліна), з якою виграв чемпіонат штату. На університетському рівні грав за команду Коннектикут (1993—1996), надавши їй перевагу перед Кентакі.[5] На останньому курсі був названий найкращим баскетболістом року конференції. Закінчив кар'єру в університеті з 1,922 очками, що є другим результатом в історії закладу.

1996 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 5-м номером командою «Міннесота Тімбервулвз». Проте професіональну кар'єру розпочав 1996 року виступами за «Мілуокі Бакс», куди разом з Ендрю Ленгом був обміняний одразу після драфту на Стефона Марбері. Захищав кольори команди з Мілуокі протягом наступних 7 сезонів. 25 березня 1997 року провів найрезультативніший на той момент матч в кар'єрі, набравши 32 очки у грі проти «Фінікс Санз». За підсумками дебютного сезону був включений до другої збірної новачків. Найуспішнішим сезоном у складі «Бакс» став 2000–2001, коли він виграв Конкурс триочкових кидків на Зірковому вікенді; був обраний до Третьої збірної всіх зірок НБА; та вивів «Мілуокі» як лідер «Великої трійки» (разом з Семом Касселлом та Гленном Робінсоном) до фіналу Східної конференції, де його команда програла «Філадельфії» Аллена Айверсона.

Аллен виконує штрафний кидок

З 2003 по 2007 рік грав у складі «Сіетл Суперсонікс», куди разом з Роналдом Марреєм та Кевіном Оллі був обміняний на Гарі Пейтона та Десмонда Мейсона. 2005 року був включений до Другої збірної всіх зірок НБА. Протягом сезону 2006–2007 набирав в середньому 26,4 очка за гру, що стало найкращим показником у всій його кар'єрі. 7 квітня 2006 перемістився на другу сходинку в списку гравців НБА з найбільшою кількістю влучних триочкових кидків, поступаючись лише Реджі Міллеру. 12 січня 2007 року в матчі проти «Юта Джаз» забив 54 очки, що стало його особисти рекордом.

Аллен у 2008

2007 року разом з Гленом Девісом перейшов до «Бостон Селтікс» в обмін на Делонте Веста, Воллі Щерб'яка та Джеффа Гріна. У складі команди з Бостона провів наступні 5 сезонів своєї кар'єри. Невдовзі після придбання Аллена, «Бостон» також придбав форварда «Міннесоти» Кевіна Гарнетта.[6] Таким чином, маючи у складі ще Пола Пірса «Бостон» заявив про свої чемпіонські амбіції. За підсумками регулярного сезону команда виграла 66 матчів та програла 16, що дозволило їй бути першою сіяною на Сході. У плей-оф «Бостон» не без проблем здолав опір «Атланта Гокс» та «Клівленд Кавальєрс» у серії з семи матчів у двох випадках. У фіналі Східної конференції була обіграна команда з Детройта.[7] У фіналі НБА Бостон зустрівся з «Лос-Анджелес Лейкерс», у серії з якими і виграв чемпіонат. Таким чином Аллен виграв своє перше чемпіонство у кар'єрі.[8]

Наступного разу пробився до фіналу НБА у 2010 році, коли «Бостон» знову зустрівся з «Лейкерс». Однак цього разу перемогу святкувала команда з Лос-Анджелеса.

10 лютого 2011 року в матчі проти тих же «Лейкерс» обійшов Реджі Міллера в списку гравців з найбільшою кількістю влучань триочкових кидків (2,562).[9] Цей сезон також ознаменувався тим, що він вдесяте та востаннє в кар'єрі був запрошений для участі в Матчі усіх зірок.

Аллен у 2014

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Маямі Гіт», до складу якої він приєднався 2012 року і за яку відіграв 2 сезони.[10] У свій перший сезон в команді з Маямі завоював своє друге чемпіонство НБА, обігравши у фіналі «Сан-Антоніо Сперс». 2014 року вдруге дійшов з командою до фіналу, де «Гіт» знову зустрілися з «Сан-Антоніо», проте цього разу «Сперс» взяли реванш.

Після закінчення контракту з Маямі вирішив відпочити рік, щоб потім знову повернутися до НБА.[11] Однак цього так і не сталося, а 1 листопада 2016 року офіційно оголосив про завершення спортивної кар'єри.[12]

У вересні 2018 року введений до Баскетбольної зали слави.[13]