Рекурсія (фонетика)

Рекурсія[1] (від лат. recursus — ‘повернення’) або відступ[2] у фонетиці — кінцева фаза у процесі артикуляції звуку мови, наступна після екскурсії (приступу) і витримки.[3]

Під час рекурсії органи мовлення переходять у положення, необхідне для творення наступного звуку, або ж у нейтральне положення[1][2].

Для рекурсії характерний відносний рух органів артикуляції, тоді як на етапі витримки їхнє положення залишається відносно стабільним. Стосовно шумних приголосних відмінності в рекурсії дозволяють виділити окремі види: проривні приголосні, африкати і фрикативні приголосні. Під час мовлення рекурсія попереднього звуку і екскурсія наступного взаємно впливають і навіть накладаються одна на одну.[4][5]

Отже, існує взаємозв'язок рекурсії попереднього і екскурсії наступного звуків. Щоб його продемонструвати порівняємо звучання однієї фонеми в різному фонетичному оточенні; наприклад, для кожного зі складів «ор», «ро» і «рот» відповідний алофон звуку [o] закінчується по-різному. Фізіологічне пояснення описаного взаємозв'язку полягає в тому, що до кінця вимовляння певного звуку органи мовлення починають займати положення, необхідне для вимовляння наступного звуку, що й робить мовлення зв'язним.

Див. також

Примітки
  1. Вендина Т. И. . Введение в языкознание. — М. : Высшая школа, 2001. — 288 с. — ISBN 5-06-003700-2. — С. 67.
  2. Немченко В. Н. . Введение в языкознание. — М. : Дрофа, 2008. — 703 с. — ISBN 978-5-358-01193-9. — С. 109.
  3. Кодухов В. И. . Введение в языкознание. — М. : Просвещение, 1987. — 288 с. — С. 108.
  4. Зиндер Л. Р. . Общая фонетика. — М. : Высшая школа, 1979. — 312 с. — С. 141—143.
  5. Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. . Основы общей фонетики. — СПб. : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. — 152 с. — ISBN 5-288-00533-8. — С. 25, 31.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.