Класифікація приголосних звуків в українській мові

Приголосні звуки української мови — звуки, що утворюються за допомогою голосу й шуму (сонорні) або тільки шуму (шумні), при їх вимові струмінь видихуваного повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на різноманітні перешкоди.

При цьому, слів відрізнити звуки мови (фонеми), які є самостійними фонологічними одиницями, і звуки мовлення (алофони) , серед яких можуть бути наявні варіації реалізації (вимови) самостійних фонем (як наприклад, у слові свято, звук [в’] є пом'якшеною версією/ алофоном звука [в]). В українській мові нараховується 32 приголосні фонеми, що в свою чергу класифікуються наступним чином:

Приголосні звуки української мови
  • за участю голосу та шуму (найбільший поділ, на сонорні та шумні)
    • за вокалізацією (дзвінкі та глухі);
    • за способом творення (для сонорних: проривні, африкати, фрикативні; для шумних: носові, бокові апроксиманти, апроксиманти, дрижачі);
  • за пасивним органом (губні, язикові, глоткові/ гортанні);
    • за місцем творення (для губних: губно-губні, губно-зубний (один звук); для язикових: передньоязикові (до яких належать ясенні та шиплячі), середньоязиковий (один звук), задньоязикові; для глоткових: глоткові);
  • за ступенем палаталізації (тверді, пом'якшені (алофон), м'які, палатальні).
  • за довжиною (звичайні, довгі).

УФА і Таблиця фонем/ алофонів

УФА (українська фонетична абетка) — неуніфікована система запису звуків української мови, засобами кирилиці (переважно українською абеткою, та деякими іншими засобами письма, як білоруська літера ў чи службові символи, такі як апострофи і дужки), має значну перевагу перед МФА у вигляді графічного відокремлення м'яких і пом'якшених звуків (рiзних ступенiв палаталiзації). УФА використовується зокрема у шкільних підручниках, посібниках з української мови, українськомовних розділах вікіпедії та вікісловника.

Таблиця приголосних звуків української мови
Спосіб утворення Місце утворення
Губні Язикові Глоткові
Передньоязикові Середньоязикові Задньоязикові
Губно-губні Губно-зубні Ясенні Шиплячі
тверді пом'якшені

(алофони)

 тверді пом'якшені

(алофони)

 тверді м'які тверді пом'якшені

(алофони)

 палатальні тверді пом'якшені

(алофони)

 тверді пом'якшені

(алофони)

шумні проривні гл. [п]

/p/

 [п’]

/pʲ/

 [т]

/t/

 [т']

/tʲ/

 [к]

/k/

 [к’]

/kʲ/
дз. [б]

/b/

 [б’]

/bʲ/

 [д]

/d/

 [д']

/dʲ/

 [ґ]

/ɡ/

 [ґ’]

/ɡʲ/
африкати гл. [ц]

/t͡s/

 [ц']

/t͡sʲ/

 [ч]

/t͡ʃ/

 [ч’]

/t͡ʃʲ/
дз. [д͡з]

/d͡z/

 [д͡з']

/d͡zʲ/

 [д͡ж]

/d͡ʒ/

 [д͡ж’]

/d͡ʒʲ/
фрикативи гл. [ф]

/f/

 [ф]

/f/

 [с]

/s/

 [с']

/sʲ/

 [ш]

/ʃ/

 [ш’]

/ʃʲ/

 [х]

/x/

 [х’]

/xʲ/
дз. [з]

/z/

 [з']

/zʲ/

 [ж]

/ʒ/

 [ж’]

/ʒʲ/

 /ɣ/ [г]

/ɦ/

 [г’]

/ɦʲ/

сонорні носові дз. [м]

/m/

 [м’]

/mʲ/

 [н]

/n/

 [н']

/nʲ/
апроксиманти [в]

/ʋ/

 [в’]

/ʋʲ/

 [й] або [j]

/j/
боковi апроксиманти [л]

/ɫ/, /l/

 [л']

/lʲ/
дрижачі [р]

/r/

 [р']

/rʲ/

Коментарі:

  1. Фонеми виділені напівжирним шрифтом, у той час, як звичайнi залишаються незмiнними.
  2. Різні лінгвісти позначають звук /j/ в УФА по-різному, деякі використовують кириличну [й] для всіх випадків реалізації цієї фонеми, а хтось[1] [2] використовує два різні символи, для вокалізованого звуку [ĭ] (який з'являється у більшости випадків використання літери й), та складового [j] (що з'являється у сполученні йо).
  3. Звуки [х] та [г] не є абсолютно парними (вони, ніби "перестрибують" через рядок задньоязикових, до глоткових), але за відсутністю наявности фонеми, що була б абсолютною парою, вони традиційно об'єднуються в пару [х] — [г], за глухістю та дзвінкістю. Незважаючи на це, звук /ɣ/ (парний до [х]) з'являється у якости алофона, у позиціях, де після х іде дзвінкий шумний приголосний, як у слові чахохбілі [чахоɣб’іл'і]. У шкільних підручниках, та інших джелелах, він за традицією записується як [г].
  4. Тверді приголосні, що не є палаталізованими, не мають особистих означок/ символів, у той час, як м'які приголосні позначаються прямим тепографічним апострофом ⟨ ' ⟩, або скісною рискою/ акутом ⟨ ´ ⟩. Пом'якшені, в свою чергу, позначаються рукописним апострофом ⟨ ’ ⟩ (іноді, помилково позначається двома апострофами). Палаталіний звук [й] за відсутністю твердої пари, не позначається будь-якими засобами, кім власного накреслення.
  5. Звук [в] (який розвинувля із праслов'янського звуку *w, тому що впраслов'янській мові були не притаманні звуки [v] та [f]) та запозичений звук [ф] не є парними, та навіть не є "парними чеез рядок", як пара [х] — [г].

Класифікація за участю голосу та шуму (шумні, сонорні)

За участі голосу й шуму приголосні звуки поділяють на сонорні, та шумні (що в свою чергу поділяються на більш вокалізовані, дзвінкі, та менш цілком шумн — глухі).

  • Сонорні звуки — приголосні, що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до голосних звуків. Це, зокрема, [в], [л], [м], [н], [р]. Звуки [л] та [р], та усі звуки в їх межах, мають назву "плавні".
  • Шумні звуки — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на дзвінкі й глухі. Дзвінкі і глухі (крім [ф]) утворюють акустичні пари. Сонорні звуки таких пар не мають.
Класифікація Фонеми Коментар
Сонорні [в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й] голос переважає над шумом.
Шумні Дзвінкі [б], [д], [д'], [г], [з], [з'], [ж], [дж], [дз], [дз'], [ґ] шум переважає над голосом.
Глухі [п], [т], [т'], [к], [с], [с'], [ш], [ч], [ц], [ц'], [ф], [х] тільки шум.

Складотворення сонорними звуками

Відмінно від інших слов'янських мов, таких як наприклад сербська, чеська чи словацька, в українській мові сонорні звуки не можуть утворювати склади. В запозичених, з інших мов словах, що закінчуються на -тр, -др (Олександр, театр, метер, п'юпітр), замість створення окремих, силабічних складів [tr̩], [dr̩] вимовляються як [тер], [дер], що мало відображення в Скрипниківці.

Звук [ў]

Вокалізація (редукція) звуку [в] відбувається після голосних звуків, якщо пісня нього нема іншного голосного (при цьому, наявність голосного перед цим звуком, може бути поза межами слова, як наприклад у словосполученнях, де перше слово закінчується на голосну, а друге починається на літеру в: на вплив [на‿ўплиў], але: через вплив [че́реиз вплиў].

Критерії, за якими [в] переходить у [ў]:

  • у кінці слова після голосного: став [стаў];
  • всередині слова після голосного перед приголосним: автор [аўтор];
  • на початку слова перед приголосним, якщо перед ним є голосна: на вплив [на ўплиў], але через вплив [че́реиз вплиў].

Класифікація за місцем творення (губні, язикові, глоткові)

За місцем творення приголосні поділяються на:

Класифікація Фонеми
Губні Губно-губні [б], [п], [в], [м]
Губно-зубний [ф]
Язикові Передньоязикові [д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [c], [c'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р']
Середньоязиковий [й]
Задньоязикові [ґ], [к], [х]
Глотковий [г]

За способом творення

За способом творення приголосні звуки поділяються на:

  • проривні:
  • африкати;
  • фрикативи;
  • носові;
  • бокові;
  • апроксиманти;
  • дрижачі.
Класифікація Фонеми
Проривні [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к]
Африкати [дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц']
Фрикативи [ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л']
Носові [м], [н'], [н]
Бокові [л], [л']
Апроксиманти [в], [й]
Дрижачі [р], [р']

Класифікація за палаталізацією

Приголосні звуки за палаталізацією поділяють на тверді, пом'якшені, м'які та палатальні.

Класифікація Звуки Коментар
Тверді [д], [т], [л], [н], [р], [з], [ц], [с], [дз], [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [ґ], [дж] за умовченням, на позначення відповідних літер
Пом'якшені [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [ґ’], [к’], [х’], [г’] губні, шиплячі та заньоязикові звуки, перед літерами і, я, ю, є
М'які [д'], [т'], [н'], [дз'], [ц'], [з'], [с'], [й], [л'], [р'] ясенні, плавні звуки, перед літерами і, я, ю, є, ь
Палатальний [й] за умовченням

Див. також

Примітки
  1. Довідник з української мови. 5—11 класи.— 2-ге вид., виправл.—Х.: Вид-во "Ранок", 2011.— 464 с. — (навчально-практичний довідник) О. О. Тєлєжкіна. ISBN 978-611-540-218-2.
  2. Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М. І.,К.:Рад.школа, 1983. — 629с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.