Релаксанти

Релакса́нти (від лат. relaxo — зменшую, ослабляю) міорелаксанти[1][2], речовини, що зменшують тонус скелетної мускулатури, що виявляється зниженням рухової активності аж до повного знерухомлення.

Залежно від механізму дії релаксанти підрозділяють на курареподібні засоби, що порушують передачу збудження через нервово-м'язовий синапс, тобто з рухових нервів на м'яз (такі релаксанти використовують в анестезіології для повного розслаблення мускулатури), і речовини центральної дії, що впливають на центральні нервові утворення, що беруть участь в регуляції м'язового тонусу. Релаксанти центральної дії (мепротан, мідокалм і ін.) застосовують в неврологічній практиці при спинномозкових і церебральних спастичних паралічах, паркінсонізмі і так далі.

Класифікація

Периферичні (курареподібні) р. поділяють[3]:

За тривалістю дії:

  • Короткої дії (10 хв);
  • Середньої тривалості дії (20-30 хв);
  • Тривалої дії (30 хв і більше)[4].

За типом:

  • хімічної дії:
    • недеполяризуючі (антидеполяризуючі) (мілаксен, та інш.);
    • деполяризуючі (дитилін та інш.);
    • змішаної дії;
  • локалізацією дії:
    • центральні;
    • переферичні.[5]

Для недеполяризуючих р. антидотом є прозерин

Особливості роботи з міорелаксантами

-Усі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псевдоалергійні реакції, особливо бронхоспазм;

-міорелаксанти не сумісні з адреноміметиками, гепарином, строфантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

-тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом;

-на міорелаксанти належать до списку А.[6]

Примітки

Джерела

  • (рос.) Полушин Ю.С. (Ред). Керівництво з анестезіології та реаніматології, 2004. - 919 с..- [ Ел.джерело ]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.