Ренато Руджеро

Після отримання в 1955 року юридичної освіти в Неапольському університеті імені Фрідріха II почав займатися дипломатичною діяльністю. Працював у дипломатичних представництвах в Сан-Паулу, Москві, Вашингтоні та Белграді.

• 1970–1973 — глава апарату президента Європейської комісії Франко Мальфатті.
• 1973–1977 — керівник генеральної дирекції з регіональної політики Єврокомісії.
• 1977–1980 — радник із зовнішньої політики прем'єр-міністра і глави апарату міністра закордонних справ Італії.
• 1980–1984 — постійний представник Італії при Європейському Співтоваристві.
• 1984–1985 — начальник економічного відділу МЗС Італії.
• 1985–1987 — генеральний секретар і керівник департаменту кадрів МЗС Італії.
• 1987–1991 — міністр зовнішньої торгівлі Італії.
• 1991–1995 — обіймав керівні посади в концерні Fiat та ряді інших великих кампаній.
• 1995–1999 — генеральний директор Світової організації торгівлі.
• 1999–2001 — президент концерну Eni.
• 2001–2002 — міністр закордонних справ Італії, пішов у відставку через незгоду з курсом прем'єр-міністра Сільвіо Берлусконі і партії Ліга Півночі.
• 2006–2008 — консультант з європейської політики прем'єр-міністра Романо Проді.

До самої смерті працював у Citigroup.

• Ренато Руджеро на офіційному сайті Всесвітньої торгової організації