Республіка ШКІД

ШКІД — абревіатура від «Школа-комуна імені Достоєвського». Вчаться у ній суцільні безпритульники. Вони бунтують, грають у свої ігри і не хочуть вливатися в нормальне суспільство. Та наполеглива праця і доброта педагогів допомагають прищепити хлопцям правильні життєві ідеали.

В основу сценарію була покладена автобіографічна, хоча і не позбавлена ​​вимислу, однойменна повість колишніх вихованців створеної 1918 року в Петрограді Школи-комуни для важковиховуваних підлітків ім. Ф. М. Достоєвського (ШКІД, створена в Петрограді 1918 року) Григорія Білих (в повісті — Черних, він же Янкель) та Олексія Єремеєва, який писав під псевдонімом Л. Пантелеєв. Написана в 1926 році і опублікована в 1927-му, повість «Республіка ШКІД» розповідала про долі безпритульних підлітків, що з різних причин опинилися в школі-комуні, створеній у 1920 році з педагогом Віктором Миколайовичем Сорока-Росинським, якого вихованці, цілком у дусі того часу, скоротили до Викниксора.

Сценарій фільму був написаний одним з авторів повісті, А. І. Пантелеєвим, до того часу вже класиком дитячої літератури; Геннадій Полока, за його власним свідченням, до роботи над фільмом, був залучений як літературний «доробник», разом з Євгеном Мітько: «І раптом хтось сказав: „У нього ж режисерська освіта. Нехай сам і знімає!“».

Хоча фільм Полоки відразу завоював популярність, А. І. Пантелеєв був швидше розчарований; в 1967 році він писав у «Комсомольській правді»: «Процвітали в нашій школі і злодійство, і картярські ігри, і лихварство. Були жорстокі бійки. Ні на хвилину не вщухала війна між „шкідцями“ і „халдеями“. Але було й інше… Ми багато і з захопленням читали. Вивчали іноземні мови. Писали вірші. Був час, коли в нашій крихітній республіці на шістдесят осіб „населення“ виходило близько шістдесяти газет і журналів… Був музей. Був театр, де ставили „Бориса Годунова“ і сучасні революційні п'єси. Нічого цього (або майже нічого) у фільмі немає… Життя ШКІД на екрані виглядає бідніше і грубіше, ніж воно було насправді». Але у фільмі Полоки, на відміну від повісті, головним героєм став Викниксор, а основною сюжетною лінією — його важка боротьба з поганими схильностями, придбаними підлітками на вулиці.

Прем'єра «Республіки ШКІД» відбулася 29 грудня 1966 року; в 1967 році фільм став одним з лідерів прокату — його подивилися 32,6 млн глядачів (12-е місце).

• Сергій Юрський — Викниксор
• Юлія Буригіна — Еланлюм
• Павло Луспекаєв — Косталмед
• Олександр Мельников — Алнікпоп
• Анатолій Столбов — Палван — Пал Ванич
• Георгій Колосов — Мефтахутдин
• Віра Титова — Марта
• Віолетта Жухімович — Тоня Марконі
• Лев Вайнштейн — Янкель — Черних
• Віктор Перевалов — Гога
• Анатолій Подшивалов — Циган — Громоносцев
• Юрій Ричков — Купець — Купа Купичів Геніальний — Вольф фон Офенбах
• Олександр Товстоногов — Дзе — Князь
• Слава Голубков — Японець — Йонин
• Артур Ісаєв — Олексій Пантелеєв
• Саша Кавалерів — Матуся — Костя Федотов
• Володя Колесніков — Слайонов
• Альоша Догадаєв — Савушка
• Слава Романов — Горобець

• Автори сценарію — А. І. Пантелеєв, Геннадій Полока (в титрах не вказаний), Євген Митько (в титрах не вказаний)
• Режисер-постановник — Геннадій Полока
• Головні оператори — Дмитро Долинін, Олександр Чечулин
• Художники — Микола Суворов, Євген Гуков
• Режисер — Григорій Цорін
• Композитор — Сергій Слонімський
• Звукооператор — Галина Гаврилова
• Монтажёр — Олександр Івановський
• Костюми — Олена Амшинська
• Грим — Є. Борейко
• Оператор — Н. Родіонов
• Редактор — Михайло Кураєв
• Асистенти:
  режисера — В. Журавльова, И. Іванов
  оператора — В. Соловйов
  художника — Б. Дишленко
• Симфонічний оркестр Ленінградського Малого академічного театру опери та балету
  Диригент — Лео Корхін
• Директор картини — Йосип Шурухт

У фільмі звучить також, у виконанні Сергія Юрського, романс Н. В. Кукольника «Virtus Antiqua» ("Прости! Корабель змахнув крилом … ") на музику М. І. Глінки.

• 1967 — Гран-прі на фестивалі дитячих фільмів в Москві
• 1968 — Друга премія за найкращий дитячий і юнацький фільм на III Всесоюзному кінофестивалі в Москві