Юрський Сергій Юрійович

У 2001 році Сергій Юрський підписав відкритого листа на захист телекомпанії НТВ[7][8]. У 2003 році був серед діячів культури й науки, які закликали російську владу зупинити війну в Чечні і перейти до процесу перемовин[9][10][11]. У 2006 році приєднався до звернення, що засуджувало примусову депортацію громадян Грузії з Росії, пов'язані з цим випадки етнічної дискримінації та загальне погіршення відносин між країнами[12]. Виступав за звільнення Григорія Паська[13][14], Максима Рєзника[15][16], Світлани Бахміної[17][18], Михайла Ходорковського[19][20][21], Платона Лебедева[20][21], Кирила Серебренникова[22][23], учасниць гурту «Pussy Riot»[24][25][26]. У 2007 році підпис Юрського з'явився під зверненням до Володимира Путіна з рекомендацією залишити свою посаду після закінчення другого терміну і під жодним приводом не залишатися очільником держави — «ні в статусі президента, ні у вигляді якогось „загальнонаціонального лідера“»[27][28], проте пізніше актор заперечував цей факт, припустивши, що хтось підписався його ім'ям[29]. Брав участь у масових акціях протесту опозиції[30][31][32]. Неодноразово підтримував ініціативи щодо захисту тварин[33][34][35]. Висловлювався за збереження Центрального будинку актора імені А. А. Яблочкіної[36] і петербурзької клінічної лікарні № 31[37], проти будівництва хмарочосу «Охта-центр»[38].

Напередодні парламентських виборів 2016 року в Росії підтримав заклик до створення коаліції між партіями «Яблуко» і «ПАРНАС» з метою порятунку Росії «від повернення до сталінізму, від націоналізму і старечого імперського синдрому, від репресій у внутрішній політиці, від тотального злодійства і нехтування права»[39][40].

Відповідаючи на питання про свої погляди в інтерв'ю 2018 року, Юрський зазначав, що ніколи не перебував у політичних рухах і вказав на різницю між «опозицією» і «позицією». За словами артиста, його позиція полягає в роботі над новими виставами, а свої відчуття і тривоги він прагне передавати художніми засобами[29].

У 2014 році Сергій Юрський назвав ставлення російської влади і суспільства до України «несподіваним і жахливим проявом національного безкультур'я», засудивши прагнення втручатися в справи сусідньої країни[41]. Коментуючи висловлювання про Крим, який нібито є «споконвічно російською землею», актор порівняв їх з гіпотетичними претензіями жителів сучасних Греції і Туреччини на великі території, що належали цим країнам у минулому[42].

Своє ставлення до дій Росії щодо України в інтерв'ю російському виданню «Зеленоград» у березні 2014 року Сергій Юрський описував так:

Це жахлива неввічливість, це жахливе порушення не тільки правил пристойності, але і того, що створює певний баланс в світі. Це інша нація — дружня, історично пов'язана з Росією, але інша. Зараз Україна — це інша країна[43].

Міністерство культури України включило Юрського до «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність країни і виступають проти агресії Росії[44][45].

1. 1958 — Вулиця повна несподіванок — громадянин в капелюсі, епізод у будки регулювальника
2. 1959 — Повість про молодят — Данило, друг Володі
3. 1961 — Людина нізвідки — Дивак
4. 1962 — Чорна чайка — Хосе Гієльматель, снайпер-артист бродячого цирку
5. 1963 — Кріпосна акторка — князь Микита Петрович Батурін, гусар (співає Лев Морозов)
6. 1965 — Час вперед! — Давид Маргулієс
7. 1966 — Республіка ШКІД — Віктор Миколайович Сорокін (Вікмиксор), директор школи
8. 1968 — Золоте теля — Остап Бендер
9. 1968 — Інтервенція — маски (аристократ, спекулянт, дама і білогвардієць)
10. 1969 — Король-олень — Тарталья
11. 1973 — Зламана підкова — Жюль Ардан
12. 1974 — Вибір мети — Оппенгеймер
13. 1976 — Дервіш підриває Париж — мусьє Жордан
14. 1977 — Одного прекрасного дня (Кіноальманах, ф. 2-й) — актор
15. 1977 — Лев пішов з дому — злий мисливець
16. 1978 — Дачний будиночок для однієї сім'ї — директор
17. 1978 — Расмус-волоцюга — Ліф, злодій
18. 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Іван Сергійович Груздєв
19. 1979 — Маленькі трагедії — імпровізатор
20. 1981 — 20 грудня — Сідней Райлі
21. 1981 — Не бійся, я з тобою — поліцейський пристав
22. 1982 — Шукайте жінку — метр Роше
23. 1982 — Падіння Кондора — диктатор
24. 1982 — Старовинний детектив — Огюст Дюпен, Слінктон
25. 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Людвіг
26. 1984 — Любов і голуби — дядько Мітя
27. 1984 — Казки старого чарівника — хранитель казок
28. 1985 — Береги в тумані — Сідней Райлі
29. 1986 — Шлях до себе — Ілля Сергійович Котов, керівник відділу НДІ, науковий керівник Крилова
30. 1986 — Звіздар — Дітц
31. 1987 — Кінець вічності — Гоббі Фінджі, обчислювач
32. 1990 — Чернов — Арнольд Арнольд, маестро
33. 1991 — Ау! Пограбування поїзда — професор Лебедєв, геолог
34. 1992 — Гравці XXI (телеспектакль)
35. 1992 — Екстрасенс — майстер
36. 1993 — Пістолет з глушником — Боб, американський шпигун
37. 1995 — Одкровення незнайомцю — інспектор
38. 1996 — Королева Марго — Рене, парфумер королеви-матері
39. 1998 — Чехов і Ко
    1. «Письменник» — старий-письменник
    2. «Пасажир 1-го класу» — Крикунов, інженер
40. 2000 — Охоронці пороку
41. 2003 — П'ятий янгол — Яків Семенович
42. 2007 — Корольов — Ціолковський
43. 2008 — Не думай про білих мавп — один з авторів
44. 2008 — Батьки і діти — Василь Іванович, батько Базарова
45. 2009 — Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину — батько Бродського
46. 2009 — Природний відбір — Віктор Коробов, батько Ольги, бізнесмен
47. 2011 — Фурцева — Борис Пастернак
48. 2011 — Товариш Сталін — Сталін