Реставраціонізм

Реставраціонізм — неоднорідний напрям у християнстві, що виник на ґрунті протестантизму та поділяє частину його підходів, але відкидає вчення про апостольську спадкоємність. Лютеранське вчення про вавилонський полон Церкви в добу папства реставраціоністи радикалізують до заперечення присутності Церкви в цей період, званий ними Великим відступництвом. Представники реставраційних деномінацій вірили, що ними відновлено християнство у первісному, автентичному вигляді, хоча успішність реставрації в цих деномінаціях сприймалася іншими церквами і групами критично. Вірування реставраціоністів спонукали їхніх адептів повернутися до структури, етики та досвіду первісного християнства, проте такий досвід часто призводив до виходу низки рухів і груп за межі християнської ортодоксії в цілому, і протестантської зокрема. До реставраційних рухів у межах протестантизму відносять такі течії:

• Christian Connexion[1][2]
• Учні Христа[3][4][5]
• Істинна церква Ісуса[6]
• Церква Бога (Гатрі, Оклахома) та ін.

Іноді до протестантських реставраційних рухів відносять також деякі групи п'ятидесятників (наприклад, Об'єднана міжнародна п'ятидесятницька церква[7]) і ранній адвентизм [8][9][10].

До парахристиянських угрупувань і течій реставраційного походження належать:

• мормони,
• «Свідки Єгови»,
• «Міжнародний шлях»,
• «Християнська наука» та ін.[11]