Реформи Олександра II

Реформи Олександра II — реформи 1860-1870-х років в Російській імперії, проведені під час царювання імператора Олександра II. В російській історіографії також відомі під назвою «Великі реформи»[1].

Основні реформи:

  • 1857 рік — Ліквідація військових поселень.
  • 1861 рік Селянська реформа або Скасування кріпосного права. Скасування кріпацтва, звільнення селянства від кріпацької залежності. Але власну ділянку землі селяни мусили купувати у поміщиків. Селянська громада (община, «мир») тепер була компетентна в справах розподілу землі і контролю за правильним цільовим її використанням. Реформа мала свої відмінності у різних регіонах[1].
  • 1865 рік — Фінансова реформа. Було створено Державний банк.
  • 1864 рік Освітня реформа. Введення обов'язкової загальної шкільної освіти відбулось лише 1905 року.
  • 1864 рік Земська реформа. Запровадження місцевого врядування (земські збори і земські управи), введення «міських дум», у виборах яких могли брати участь тільки заможні мешканці на підставі багатоступеневої куріальної системи. Переслідувала ціль децентралізації управління на локальному рівні через створення виборних органів та передачі їм питань оподаткування, інфраструктури і просвіти; ієрархія виборних органів не піднімалася вище губернії. Але реально земства залишались лише осередками місцевої громадської активності[1]. У правобережних губерніях України, як і в Польщі, Білорусі, Литві, де проживало багато землевласників, учасників польського національно-визвольного руху, земська реформа не проводилась. Земські установи на цих землях були запроваджені лише 1911 року.
  • 1864 рік Судова реформа. Обмежила також владу імператора, введення незалежного судочинства[1]. Стала найбільш послідовно проведеною реформою. Замість станового встановлювався коронний суд присяжних, для розгляду дрібних громадянських справ — мировий суд. Проголошувалися принципи виборності й незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність суду, участь у процесі двох сторін — обвинувачення і захисту. До розгляду кримінальних справ залучалися присяжні засідателі — представники населення, що призначалися за жеребом.
  • 1870 рік Реформа міського самоврядування[1].
  • 1862 рік Військова реформа. Уведення загального військового обов'язку для всіх чоловіків, які досягли віку 20 років, бо за часів рекрутської повинності кого віддавати в солдати на 25 років вирішував поміщик.

Джерела

  1. Галушко К. Ю. Росія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

  • (англ.) Hosking G. Russia: People and Empire, 1552–1917. Cambr., 1999.
  • (англ.) Seton-Watson H. The Russian Empire, 1801–1917. Oxf., 1967.
  • (рос.) Власть, общество и реформы в России в XIX – начале XX века: Исследования, историография, источниковедение. СПб., 2009.
  • (рос.) Геллер М. Я. История Российской империи [в 2-х тт.]. М., 2001.
  • (рос.) История России XIX – начала XX в.: Учебник для исторических факультетов университетов. М., 1998.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.