Рифтова долина

Ри́фтова доли́на (рос. рифтовая долина, англ. rift valley; нім. Rifttal n) – геологічна депресія, яка виникла при рифтогенезі в результаті опускання лінійно витягнутої і обмеженої паралельними зонами рифтів або розломів ділянки земної кори. Яскравий приклад – долина Рейну.

Частина рифтової долини в Ісландії
Східно-Африканський рифт. З ліва на право: Озеро Упемба, Озеро Мверу, Танганьїка (найбільше), і Руква.
Грабен Оттава-Боннешере

Найбільші рифтові долини розташовані вздовж пасма Океанічних хребтів і виникли в результаті спредингу. Прикладами такого роду рифту є Серединно-Атлантичний хребет і Східнотихоокеанська височина.

Значна частина континентальних рифтових долин є авлакогеном, прямуючим від трійника, хоча є й активні рифти це: Східно-Африканський рифт, Байкальська система рифтів, Західно-Антарктичний рифт. У цих випадках, не тільки земна кора, але й тектонічна плита розламується на всю свою потужність, утворюючи нові плити. Якщо й далі відбувається рифтогенез, континентальні рифти врешті-решт перетворюються в океанічні рифти.

Інший спосіб утворення рифтової долини є горизонтальний рух трансформних розломів, при цьому відносний рух плит є переважно горизонтальним в одному або протилежному напрямах. Прикладами є Рифт Мертвого моря, Північно-Анатолійський розлом тощо.

Найбільші прісноводні озера у світі розташовані в рифтових долинах[1]. Озеро Байкал в Сибіру, знаходиться в активній рифтовій долини. Байкал є найглибшим озером у світі, і має 20% усієї прісної рідкої води на Землі, має найбільший обсяг серед озер[2]. Танганьїка, друге озеро за обсягом води, знаходиться в Рифті Альберта, найзахідніший рукав активної Великої Рифтової долини. Озеро Верхнє в Північній Америці, найбільше прісноводне озеро за площею, знаходиться в найдавнішому і нефункціонірующіх Американській Середньоконтинентальній рифтовій системі. Найбільше підльодовикове озеро, Озеро Восток, можливо, також лежить у давній рифтовій долині[3]. Озера Ніпіссинг та Тіміскамінг в Канаді лежать в рифтовій долині — Грабен Оттава-Боннешере[4].

Див. також

Література

Примітки
  1. The World's Greatest Lakes. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 січня 2007.
  2. The Oddities of Lake Baikal. Alaska Science Forum. Архів оригіналу за 3 лютого 2007. Процитовано 7 січня 2007.
  3. Siegert, Martin J. (1999). Antarctica's Lake Vostok. American Scientist 87 (6): 510. doi:10.1511/1999.6.510. Процитовано 12 грудня 2007. «The best explanation is that Lake Vostok may lie in a rift valley, as does Lake Tanganyika in East Africa and Lake Baikal in Russia. The geography of Lake Vostok is indeed consistent with this notion, in that the lake has a crescent shape, just like Tanganyika and Baikal, and the side walls of the lake are relatively steep, at least on one side.»
  4. John Grotzinger .... (2006). Understanding Earth. New York: W. H. Freeman. ISBN 0716776960.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.