Рейн

Райн бере свою назву від місця злиття Ближнього (Переднього) та Дальнього (Заднього) Рейну в Таміні (Tamins, кантон Ґраубюнден у східній частині Швейцарії). Басейн цих двох річок охоплює велику територію з розгалуженою гідрографічною системою від масиву Сен-Ґоттар (Saint-Gotthard) на заході до Валь-ді-Лей в Італії на півдні та Давосу на сході. П'ятьма найбільшими річками тут є названі Ближній Райн (Фордеррайн) та Дальній Рейн (Гінтеррайн), а також Альбула, Ландвассер і Юлія.

Передній Райн бере свій початок з декількох джерел на заході округу Сурсельва (Surselva) та прямує на схід. Одне з цих джерел, розташоване на висоті 2345 м над рівнем моря на озері Тома, з якого витікає Рейн-да-Тума, в цілому розглядається як витік Рейну. Проте найдальшим від устя джерелом Рейну є Рейн-да-Медель. На більшій відстані від устя ніж Рейн-да-Тума також знаходяться витоки Рейн-да-Майґелс (Rein da Maighels), Рейн-да-Курнера (Rein da Curnera) та Дішмабах (Dischmabach). Перші дві відносяться до сточища Переднього Рейну, остання до басейну Заднього Рейну (через Ландвассер та Альбулу). У своєму нижньому плині, Ближній Рейн протікає через ущелину Руїнолта (Ruinaulta).

Дальній Рейн є трохи коротшим, ніж Ближній. Він бере початок на схилах Райнвальдгорну (Rheinwaldhorn) в гірському хребті Адула (східна частина Лепонтинських Альп), недалеко від кордону кантонів Граубюнден та Тічино, тече спочатку на схід, а далі повертає на північ. Біля Сілла-ім-Домлешґа в Дальній Рейн впадає Альбула, до якої в свою чергу впадають Юлія та Ландвассер. Джерело Альбули розташоване біля Берґена (Bergün/Bravuogn), Юлії — вище Бівіо (Bivio) на перевалі Жульєр (Julier), Ландвассеру — в долині Давосу.

Початок найпівденнішої річки з басейну Рейну — Рено-ді-Лей — знаходиться в Італії на озері Лей.

Дельта Альпійського Рейну на Боденському озері

Рейнський водоспад у Швейцарії

Злиття Рейну і Мозеля в німецькому місті Кобленц (Батько-Рейн і Мати-Мозель)

Вид на Лореляй — скелю, яка утворює найвужче і найнебезпечніше місце в нижній течії Рейну

Низький рівень води в Дюссельдорфі

Ближній Рейн та Дальній Рейн зливаються у Швейцарській комуні Бонадуц (Bonaduz), формуючи Альпійський Рейн (Alpenrhein німецькою мовою). В Курі (Граубюнден), він різко повертає на північ. Між Бонадуцом і Боденським озером він долає 86 км і спускається з 599 м до 396 м. Тут він протікає по альпійській льодовиковій долині. Поблизу Заргансу, лінія вододілу між Рейном та Ааром знаходиться всього в декількох метрах над берегом Рейну. Після Заргансу Альпійський Рейн служить кордоном між Ліхтенштейном і Швейцарією, потім частиною кордону між Австрією та Швейцарією.

Рейн впадає в Боденське озеро, формуючи невелику внутрішню дельту. Ця дельта в багатьох місцях є природним та орнітологічним заповідником та охоплює австрійські населені пункти Ґайсау (Gaißau), Гьохст (Höchst) і Фусах (Fußach).

Альпійський Рейн впадає в Боденське озеро. Воно складається з двох окремих озер, Оберзее (Obersee, «Верхнє озеро»), більшого з двох, і Унтерзее (Untersee, «нижнє озеро»), з'єднаних між собою потоком завдовжки 4 км, який носить назву Зеерейн (Seerhein, «Озерний Рейн»).

Рейн витікає з нижнього озера поблизу Штайна-на-Рейні, на відстані близько шістдесяти кілометрів на захід від місця свого впадання в Боденське озеро.

Після Штайну-на-Рейні, на крайньому заході Боденського озера, починається Високий Рейн. Він тече на захід і спускається з 395 м до 252 м.

Після Шаффгаузена знаходиться Рейнський водоспад, середній потік якого становить 373 м³/с (700 м³/с влітку). Це другий в Європі, після Ісландського Деттіфоссу (Dettifoss), найпотужніший водоспад. Високий Рейн відзначений численними греблями, з кількома природними бистринами. У Кобленці, у Рейн впадає Ааре, який з 557 м³/с є потужнішим, ніж перший (439 м³/с), але коротшим.

Високий Рейн впродовж майже всієї своєї течії позначає кордон між Німеччиною та Швейцарією. Швейцарія виходить на північний берег в Штайні-на-Рейні в кантоні Шаффгаузен та поблизу Базеля.

У центрі Базеля, першого великого міста на шляху річки, Рейн утворює вигин і прямує на північ. Міст, розташований посередині вигину, позначає межу між Високим Рейном і Верхнім Рейном. Він тече близько 300 км через Рейнський грабен та спускається з висоти 252 м до 75 м. Біля Страсбурґа він приймає Ілль, в Мангаймі — Некар та перед Майнцем — Майн.

Південна половина Верхнього Рейну утворює кордон між Німеччиною і Францією. Північна ж частина відділяє землі Рейнланд-Пфальц на заході від Баден-Вюртемберга і Гессена на сході країни.

Середній Рейн є цілком німецькою ділянкою річки, вгору за течією обмеженою Бінгеном, а вниз за течією — Бонном. Ця частина особливо славиться своєю ущелиною між Рюдесхаймом і Кобленцом (верхня частина середнього Рейну). Ця територія оберігається як частина всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Поблизу Санкт-Гоарсгаузена знаходиться скеля Лореляй, легендарної дівчини-русалки, яка надихала німецьких письменників-романтиків, таких як Генріх Гайне.

У Бонні, де Зіґ впадає в Рейн, Рейн втікає на Північно-Німецьку низовину і переходить в Нижній Рейн. Нижній Рейн опускається з висоти 50 м до 12 м над рівнем моря. Основними притоками на цій ділянці є Рур та Ліппе. Так само, як і Верхній Рейн, Нижній Рейн утворював меандри, доки інженери не створили пряме русло.

Нижній Рейн тече через Північний Рейн-Вестфалію. Його береги, як правило, густонаселені та промислово розвинені, зокрема в агломераціях Кельна, Дюссельдорфа та Рурського регіону. Тут Рейн протікає через найбільшу за величиною агломерацію в Німеччині — Рейнсько-Рурський регіон. Найважливішим містом в цьому регіоні є Дуйсбурґ з найбільшим річковим портом у Європі (Дуйспорт, Duisport). Області, розташовані нижче за течією від Дуйсбурга, є більш сільськогосподарськими. У Весселі, за 30 км нижче за течією від Дуйсбурга, розташований західний кінець другого судноплавного шляху, що проходить зі сходу на захід, канал Везель-Даттельн, який проходить паралельно Ліппе. Між містами Еммеріх та Клевес, річку, що тут має ширину 400 м, перетинає Еммерихсько-Рейнський міст — найдовший підвісний міст у Німеччині.

Недалеко після Еммеріха, Рейн повертає на захід, та входить на територію Нідерландів. Тут він ділиться на три основних рукави: Іссель (Ijssel), що тече на північ, Лек (Lek) та Ваал (Waal), що течуть на захід.

Дельта Рейна-Мааса, — найважливіша природна область Нідерландів, починається поблизу Міллінґен-аан-дер-Рейна (Millingen aan de Rijn), недалеко від голландсько-німецького кордону, з поділом Рейну на Вааль та Недеррейн (Nederrijn). Оскільки Рейн є найповноводнішим, дельту іноді називають просто дельтою Рейну. Тим не менш, така назва використовується також для дельти річки, де Рейн впадає в Боденське озеро, тому зрозумілішим вважається називати дельту дельтою Рейна-Мааса, або навіть дельтою Рейна-Мааса-Шельди, оскільки Шельда закінчується в тій самій дельті.

Форма дельти Рейну визначається двома розгалуженнями: перше — в Міллінґен-аан-дер-Рейні, де Рейн розділяється на Ваал і Недеррейн, а друге — біля Арнема, де від Недеррейна відділяється Іссель (IJssel). Це створює три основних потоки, два з яких досить часто змінюють назви. Найбільший і найпівденніший головний потік, що починається як Ваал, продовжується як Бовен Мерведе (Boven Merwedv, «Верхній Мерведе»), Бенеден Мерведе (Beneden Merwede, «Нижній Мерведе»), Ноорд (Noord River, «Північна річка»), Ніове Маас (Nieuwe Maas, «Новий Маас»), Гет Шойр (Het Scheur, «розрив») і Ніове Ватервеґ (Nieuwe Waterweg, «Новий Водний шлях»). Середній потік починається як Недеррейн, потім змінює назву на Лек (Lek), після чого приєднується до Ноорд, тим самим формуючи Ніове Маас. Північний потік тече під назвою Іссель, аж до впадіння в озеро Ейсселмер. Ще три потоки несуть значну кількість води: Ніове Мерведе (Nieuwe Merwede, «Новий Merwede»), який відгалужується від південного рукава, де він змінює назву з Бовен Мерведе на Бенеден Мерведе; Ауде-Маас, «Старий Маас»), який відгалужується від південного рукава в місці, де вона змінює назву з Бенеден Мерведе на Ноорд; та Дортсе Кіль (Dordtse Kil), який відгалужується від Ауде-Маас.

До повені Св. Єлизавети (1421), Маас тік тільки на південь від лінії сьогоднішніх Мерведе-Старого Маасу до Північного моря і формував архіпелагоподібну дельту з Ваалом і Леком. Цю систему численних заток, гирлоподібних розширень річок, багатьох островів і берегової лінії, що постійно змінювалася, важко собі сьогодні уявити. З 1421 по 1904 р., Маас і Ваал об'єдналися вище за течією біля Ґорінхема (Gorinchem) і сформували Мерведе. З міркувань захисту від повеней, Маас був відділений від Ваал і відводиться в новому руслі, яке називається Берґсе Маас («Bergse Maas»), а пізніше Амер, а потім повертається у колишнє русло, формуючи Голладс Дьєп (Hollands Diep).

Північно-західну частину естуарію (поблизу Хук-ван-Голланд (Hook of Holland)), до сих пір називають Маасмонд (Maasmond, «Рот Мааса»), ігноруючи той факт, що в наш час^[коли?] несе тільки воду з Рейну. Це могло б пояснити плутанину іменуванням різних рукавів.

Гідрографія нинішньої дельти характеризується основним рукавом дельти, відокремленими рукавами (Голландсе Іссель (Hollandse IJssel), Лінґе (Linge), Вехт (Vecht) і т. д.) і невеликих річок і струмків. Багато річок були закриті, і тепер служать дренажними каналами для численних польдерів. Будівництво проекту Дельта принципово змінило дельту в другій половині 20-го століття. В наш час^[коли?] вода Рейну впадає у море, чи в колишні морські затоки тепер відділені від моря, в п'яти місцях, а саме в гирлах Ніове Мерведе (Nieuwe Merwede), Ніове Маас (Nieuwe Maas), Дортсе Кіль (Dordtse Kil), Спуї (Spui) та Іссель (IJssel).

Дельта Рейна-Мааса є припливною дельтою, яка формується не тільки річковими наносами, але і припливними течіями. Це означало, що високі припливи становили серйозний ризик, тому що сильні припливні течії могли затопити величезні площі землі. До будівництва проекту Дельта, вплив припливів був відчутним аж до Недеррейна, і навіть сьогодні, після регулятивної роботи Дельти, хвиля просувається далеко в глиб країни.

Притоки від витоку до гирла: