Роберт Майсснер

Роберт Майсснер (нім. Robert Meißner; 23 грудня 1888, Відень, Австро-Угорщина8 серпня 1953, Первоуральськ, РРФСР) — австрійський і німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Роберт Майсснер
нім. Robert Meißner
Народився 23 грудня 1888(1888-12-23)
Відень, Австро-Угорщина
Помер 8 серпня 1953(1953-08-08) (64 роки)
Первоуральськ, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна, Друга світова війна, німецько-радянська війна, Воронезько-Ворошиловградська операція і Битва за Кавказ
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Ювілейний хрест
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Медаль за 2 поранення (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Заслуг (Австрія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
За поранення (нагрудний знак)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія

Син торговця Роберта Майсснера і його дружини Марії, уродженої Райнль. 1 жовтня 1904 року вступив у Віденське кадетське училище, 18 серпня 1908 року — в австро-угорську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в австрійській армії. Після аншлюсу автоматично перейшов у вермахт.

З 26 серпня 1939 року — начальник генштабу заступника командира 12-го армійського корпусу. З 25 жовтня 1940 року — командир 28-го піхотного полку. 15 травня 1941 року відправлений у резерв фюрера. З 16 листопада 1941 року — командир 68-ї піхотної дивізії. 24 січня 1943 року знову відправлений у резерв фюрера. 8 березня 1943 року відряджений в Імперський військовий суд. З 20 червня 1943 року — суддя 4-го сенату Імперського військового суду. 15 вересня 1944 року через хворобу знову відряджений у резерв. 5 жовтня 1944 року на 4 тижні відряджений у Центральний суд сухопутних військ.

5 травня 1945 року взятий у радянський полон. Утримувався в різних таборах НКВС і ГУЛАГу. 15 травня 1949 року військовим трибуналом Воронезького округу засуджений до 25 років таборів. Помер у таборі. Офіційна причина смерті — рак шлунка. Похований на цвинтарі Первоуральського спеціального шпиталю 1893 (квадрат 4, могила 12).

Звання

Нагороди

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.