Роган

Едорас — столиця королівства з палацом Медусельд (Золоті Чертоги), побудовані в часи другого короля Брего. Розташований у передгір'ї Еред-Німрайс (Білі гори). Крізь місто тече річка Сніжиця, або Сноуборн.

Альдбург — адміністративний центр краю Істфолд; столиця Рогану при першому королі Еорлі Юному. Рідне місто Еомера та Еовін.

Горнбург, або Горне, — фортеця в Гельмовому яру (Гельмова Падь) призначалася для оборони Едораса від дунгарців та як останній прихисток у разі падіння столиці. Збудована нуменорцями, відбудована гондорцями для своїх союзників рогіримів. Також виконувала функції адміністративного центру краю Вестфолд. Під фортецею розташувалась смуга печер Агларонд, що використовувались як склади для припасів та озброєння. У Четверту Епоху гноми з Еребора під проводом Гімлі, сина Глоїна, заснували в печерах своє королівство.

Дунхарг, або Дунхарроу, — стара фортеця у Білих горах, заснована ще нуменорцями у Другу Епоху. Згодом належала Гондору. Передана народу Еорла Юного разом з усім краєм. У фортеці збирались король і Рада Маршалів Рогану. Біля Дунхарга починався Шлях Мертвих, що вів крізь гори до пагорба Ерех, на якому колись Володар племені, що мешкало тут, дав Ісілдурові клятву союзу, котру згодом порушив.

Інші поселення рогіримів були селами.

Істфолд, або Східний Діл, — край на схід від Едораса, розташований між річками Сніжиця, Ентова Купіль, Білими горами та річкою Мерінг. Управлявся королівським сенешалем і маршалом (у час Війни Персня краєм правив Еомер).

Вестфолд, або Західний Діл, — край на захід від Едораса, розташований від річки Сніжиця, уздовж Білих гір до річки Ізен. До Вестфолда входив перевал Ворота Рогану, або Грива Рогану. Управлявся королівським сенешалем і маршалом (у час Війни Персня маршалом був Еркенбранд). Внаслідок війни з орками Сарумана та дунландцями більша частина краю була розорена.

Істемнет — земля між Волдом, річкою Ентова Купіль (відділяє край від Вестемнета та Істфолда) та Андуїном. На її східній околиці розташовані невисокі гори Емін Муїл.

Вестемнет — земля між лісом Фангорн, Імлистими горами, Ентовою купіллю та Вестфолдом. Складалася з рівнин.

Волд — північна частина Рогану. Малозаселений край. Серед населення краю були окремі племена як-от Відфара, що мешкали там разом з табунами коней. Назва означає трав'яну рівнину без дерев.

Еорл Юний (2485—2545 Т. Е.) — своє прізвисько дістав від того, що отримав престол у ранній молодості і до кінця днів залишався рум'яним. Еорл загинув у битві зі східнянами, і тоді був насипаний Перший курган. Поруч із ним похований його кінь Фелароф.

Брего (2512—2570) — вигнав східнян зі степів, і на довгі роки в Рогані запанував мир. У 2569 р. завершив будівництво Медусельда. На бенкеті його син Балдор оголосив, що хоче піти Шляхом Мертвих, пішов і не повернувся. Наступного року Брего помер від туги.

Алдор Старий (2544—2656) — другий син Брего. Його правління тривало 75 років, звідси й прізвисько. В час Алдора чисельність рогіримів зросла, і вони підкорили дунгарів, що жили на схід від Ізена.

Про наступних трьох королів говориться мало. У їх дні у Рогані були мир та благоденство.

Фрей (2570—2659) — старший син Алдора. Королем став уже під старість.

Фревайн (2594—2680).

Голдвайн (2619—2699).

Деор (2644—2718) — у його дні правління відновлюються набіги дунгарців. У 2710 р. вони захопили Ізенгард і тривалий час утримували його.

Грам (2668—2741).

Гельм Молоторукий (2691—2759) — суворий правитель, наділений великою силою. Багатий землевласник Фрека (він називав себе нащадком короля Фревайна; хоча своїм виглядом і темним волоссям був схожий на дунгарця), що володів землями по обидва боки річки Адорн, домагався руки дочки короля для свого сина Вульфа. Проте Гельм насміявся з Фреки при всіх своїх радниках, а після закінчення ради вивів його з Едораса і вбив ударом кулака по голові. Король оголосив сина Фреки та його родичів вигнанцями.

У 2758 р. дунгарці під проводом Вульфа, сина Фреки, вторглися в Роган. Гондор не зміг прийти на допомогу, оскільки умбарські пірати вторглися в гирло Андуїну. Рогірими зазнали поразки, і Едорас було захоплено. Біля воріт палацу загинув син Гельма, Галет. Вульф проголосив себе королем.

Гельм відступив до Горнбурга і укріпився в гірській долині (згодом вона отримала назву Гельмів яр, або Гельмова падь). Почалася Довга Зима, сніг лежав з листопада 2758 по березень 2759 рр.; і рогірими, і вороги однаково страждали від холоду і голоду. У Гельмовому яру молодший син Гельма, Хама, всупереч наказу короля, на чолі загону пішов у набіг і зник безвісти. Тоді від відчаю Гельм став сам виходити з фортеці і вбивати ворогів голими руками. Його боялися і дунгарці, і свої. Одягнений у біле, немов гірський троль, він непомітно прокрадався у табір противника і вбивав людей. З'явилося повір'я, що допоки король беззбройний, його не переможе ніяка зброя. Перед кожною своєю атакою він сурмив у ріг, звук і відлуння якого наводили на дунгарів страх, і вони розбігалися, також доведені до відчаю холодом і голодом. Одного разу звук рогу пролунав, але Гельм не повернувся; коли зійшло сонце, обложені побачили його закам'яніле тіло на фортечному валу Горнбурга. Люди розповідали, що звук його рогу довго лунав у Гельмовому яру, наводячи страх на ворогів Рогану, яких і в пізніші часи було чимало.

Коли закінчилася зима, племінник короля Фреалаф на чолі загону вийшов з Дунхарга, визволив Едорас і вбив Вульфа. Гондорці, що прийшли навесні, допомогли добити дунгарців та східнян. До кінця 2759 р. їх вибили з останнього оплоту в Ізенгарді. Останки Гельма перенесли в Едорас і поховали під дев'ятим курганом.

Фреалаф (2726—2798) — син Гільди, сестри Гельма. При ньому Саруман зайняв Ізенгард. Ослаблений війною і Довгою зимою Роган дружньо відносився до нового сусіда.

Бритта Леоф (2752—2842) — своє прізвисько отримав за доброту і бажання допомагати нужденним. Вигнав орків з півночі Рогану.

Валда (2780—2851) — правив тільки дев'ять років. Загинув по дорозі з Дунхарга, потрапивши в засідку орків.

Фолка (2804—2864) — прекрасний мисливець; дав клятву не чіпати диких звірів, поки в Рогані залишатиметься хоч один орк. Коли остання орківська банда була знищена, король відправився полювати на кабанів у Фіріенські ліси. Кабана він убив, але й сам загинув від ран, завданих звіром.

Фолквайн (2830—2903) — при ньому відновлено колишню могутність Рогану. Було відвойовано землі між Ізеном і Адорном, що захопили дунгарці. Коли гарадрими й умбарські корсари напали на Гондор, відрядив військо на чолі зі своїми синами-близнюками Фолкредом і Фастредом (народилися у 2858 році). Обидва загинули в Ітіліенській битві у 2885 р. Намісник Турін ІІ щедро нагородив Фолквайна за допомогу.

Фенгель (2870—2953) — третій син Фолквайна. Був жадібний до їжі та золота, сварився зі своїми воєначальниками та дітьми. Його син Тенгель тривалий час жив у Гондорі, на службі в намісника Тургона.

Тенгель (2905—2980) — у 2943 р. взяв у жони Морвен з Лоссарнаху в Гондорі. Вона народила йому сина Теодена і двох доньок. Після смерті Фенгеля посів трон. У Рогані в нього народилось ще дві дочки, найгарнішою з яких була наймолодша Теодвін. При ньому Саруман оголосив себе господарем Ізенгарду і став підтримувати ворогів Рогану.

Теоден (2948—3019) — потрапив під чари Сарумана, і той ледве не звів короля, але, завдяки втручанню Гендальфа ожив, виграв битву під Горнбургом і привів війська на Пеленорські поля. У найвеличнішій битві Третьої Епохи король загинув біля стін Мундбурга (так рогірими називали Мінас-Тіріт). Деякий час покоївся у країні, де народився, серед померлих королів і намісників Гондору, але пізніше був перевезений на батьківщину і похований у восьмому кургані його гілки в Едорасі.

У 2989 р. донька Тенгеля Теодвін вийшла заміж за маршала Істфолду Еомунда. Її син Еомер народився у 2991 році, а донька Еовін — у 2995-му. Над світом знову нависла тінь Саурона, і її крила дотягнулися до степів Рогану. Орки знов здійснювали набіги на східні землі. Особливо сильними були уруки, що з'являлися з боку Імлистих гір, і ніхто тривалий час не здогадувався, що служать вони не Саурону, а Саруману. Одного разу у 3002 р. правитель Еомунд переслідував орків до хребта Емін Муїл і потрапив у засідку. У бою правитель загинув.

Невдовзі потому захворіла і померла Теодвін. Дітей взяв на виховання король і любив їх, як своїх власних сина і доньку. В самого Теодена був лише один син, Теодред, якому на той час було 24 роки. Королева Ельфгільда померла від пологів, і Теоден більше не одружувався. Еомер та Еовін росли в Едорасі і бачили, як темні тіні збираються над Золотим Палацом. Еомер був дуже схожим на батька, а його сестра виросла схожою на Морвен з Лоссарнаха, котру рогірими прозвали Морвен Сталевий Блиск.

Еомер (2991—3084, або 63 р. Четвертої Епохи) — у молодості прийняв правління Істфолдом. У Війні Персня Теодред загинув, відбиваючи саруманові орди біля Бродів Ізену. Тому Теоден оголосив Еомера спадкоємцем і майбутнім королем. На Пеленорських полях здобула славу і його сестра Еовін, що билась у рядах Вершників у чоловічій одежі. Люди запам'ятали її під ім'ям Діви-Щитоносця. Еомер став великим королем; він був молодим, коли прийняв правління від Теодена, і правив шістдесят п'ять років — довше ніж усі попередники, крім Алдора Старого. У Війні Персня він став другом королеві Елесару та князеві Дол Амрота Імрагілю, і після війни часто приїздив у Гондор. В останній рік Третьої Епохи (3021) він одружився з Лотіріель, донькою Імрагіля. Його син Ельфвін Світлий успадкував трон Рогану.

У дні Еомера люди, що бажали миру, нарешті отримали його. Населення Рогану зростало, великі табуни коней паслися на рівнинах. Гондором і Арнором правив король Елесар, що об'єднав усі колишні володіння, і тільки Роган зберіг незалежність. Король Елесар підтвердив дар Кіріона, а Еомер приніс клятву Еорла і залишився їй вірним. Бо хоча Саурон і пав, зло й ненависть, посіяні ним, дали паростки, і Королю Заходу ще не раз довелось перемагати ворогів, перш ніж Біле Дерево змогло зростати у мирі. І куди б не звали короля Елесара ратні справи, всюди з ним був король Еомер. І за Рунним морем, і на далеких просторах півдня Білий кінь на зеленому полі розвивався під різними вітрами поруч з Білим Деревом, осяяним зірками.