Роджер Мадд

Роджер Мадд (англ. Roger Mudd; нар. 9 лютого 1928 — пом. 9 березня 2021) — американський тележурналіст, колишній ведучий програм новин CBS і NBC. За свою роботу Мадд був удостоєний Премії Пібоді і п'яти премій «Еммі».

Роджер Мадд
англ. Roger Mudd
Народився 9 лютого 1928(1928-02-09)[1][2]
Вашингтон, США
Помер 9 березня 2021(2021-03-09) (93 роки)
Маклейн, Ферфакс, Вірджинія, США
Країна  США
Діяльність телеведучий, журналіст, ведучий новин
Alma mater Університет Північної Кароліни в Чапел-Гілл і Університет Вашингтона і Ліd
Роки активності з 1953
Діти Деніел Маддd
Нагороди
IMDb ID 0610925

Ранні роки

Роджер Мадд народився 19 лютого 1928 року в Вашингтоні, округ Колумбія[3]. Його батько, Джон Костка Домінік Мадд, був сином фермера, що вирощував тютюн, і працював картографом в Геологічній службі США. Мати, Ірма Айріс Гаррісон, також була дочкою фермера і служила в званні лейтенанта в Корпусі медсестер Армії США, згодом перейшовши на цивільну роботу медсестрою в Госпіталь Волтера Ріда, де і зустріла Джона Мадда[3].

Мадд отримав ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Вашингтона і Лі в 1950 році. Разом з ним вчився Том Вулф. У 1953 Мадд отримав ступінь магістра мистецтв в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл[4]. Мадд перебуває у міжнародному студентському братстві Delta Tau Delta[5].

Кар'єра

Журналістська кар'єра Роджера Мадда почалася в Річмонді, штат Вірджинія, де він працював репортером газети The Richmond News Leader і радіостанції WRNL. Перша публікація з згадкою імені Мадда була надрукована 19 червня 1953 року[3]. На WRNL Мадд читав полуденні новини. Пізніше він отримав власну щоденну передачу, Virginia Headlines[3]. Восени 1954 року Мадд вступив в юридичну школу Річмондського університету, але кинув навчання після першого семестру[3].

WTOP News

В кінці 1950-х років Мадд переїхав у Вашингтон, щоб працювати новинним репортером на радіостанції WTOP, що належила Post-Newsweek. Незважаючи на місцевий характер радіостанції, в її ефірі багато часу приділялося загальнонаціональним новинам. Мадд читав новини в ранковому випуску в 6:00 і вів блок місцевих новин у телепрограмі Potomac Panorama.

Протягом осені 1956 року Мадд вперше вів вечірні новини WTOP, для яких сам готував, а також коментував минулі події у підсумковому щотижневому випуску[3]. Влітку 1957 року Мадд підготував до ефіру півгодинний документальний фільм, в якому доводив необхідність будівництва третього аеропорту в зоні Вашингтон — Балтімор. У вересні того ж року Мадд вперше взяв інтерв'ю в прямому телевізійному ефірі. Його гостею була Дороті Каунтс, темношкіра дівчинка, що зазнавала утисків на расовому ґрунті в своїй школі в місті Шарлотт, штат Північна Кароліна, всі інші учні якої були білими[3]. У березні 1959 року Роджер Мадд змінив Дона Річардса в якості ведучого вечірніх 11-годинних новин[3].

CBS News

У тому ж будинку, де розташовувалася радіостанція WTOP, перебувала новинна служба CBS. Роджер Мадд швидко привернув увагу національної компанії і незабаром переїхав на нове місце роботи, 31 березня 1961 року отримавши місце в штаті вашингтонського бюро CBS News[3]. Більшу частину кар'єри в CBS Мадд працював парламентським кореспондентом. Також він вів суботній випуск CBS Evening News, а також часто підміняв у вихідні Волтера Кронкайта у нічних випусках. Під час розвитку руху за цивільні права чорношкірих у США Мадд вів репортаж про Марш на Вашингтон[3].

Мадд також висвітлював безліч політичних кампаній, у тому числі президентську кампанію 1968 року сенатора Роберта Кеннеді і перебував у готелі «Амбассадор» в Лос-Анджелесі 5 червня 1968 року, коли на Кеннеді було скоєно замах.

У 1971 році Мадд виступив в якості ведучого в напівдокументальному фільмі The Selling of the Pentagon. Його розглядали як кандидата на місце Волтера Кронкайта в якості ведучого CBS Evening News[6], однак, незважаючи на підтримку безпосереднього керівництва, топ-менеджмент телекомпанії віддав посаду Дену Разеру, після того як журналіст, який тривалий час працював репортером у Білому домі і програмі 60 хвилин пригрозив звільнитися і перейти на роботу в ABC News.

Інтерв'ю Теда Кеннеді

Роджера Мадда часто згадують у зв'язку з інтерв'ю, яке він взяв у сенатора Теда Кеннеді 4 листопада 1979 року, за три дні до оголошення їм про участь в президентській гонці. Інтерв'ю вийшло на CBS-TV у вигляді спеціального випуску, названого Teddy. На додаток до питань про дорожню пригоду за участю сенатора, у якому загинула пасажирка його автомобіля, Мадд запитав: «Сенатор, чому ви хочете бути президентом?». Заїкувату відповідь Кеннеді описують і як «непослідовну і повторювану»[7], і як «розпливчасту і непідготовлену», що викликало серйозні претензії до мотивації майбутнього кандидата в президенти. З цього моменту почалося різке падіння найвищого рейтингу Кеннеді, в результаті в праймеріз Демократичної партії з перевагою 50 % проти 38 % переміг Джиммі Картер. Клан Кеннеді відмовив у подальшому давати інтерв'ю Роджеру Мадду, проте його репутація як провідного політичного журналіста зросла[8].

Деякі видання та журналісти використовують термін «Roger Mudd moment», щоб описати зустріч кандидата в президенти з пресою, в результаті якої вони через власний промах втрачають політичний капітал[9].

NBC News

Після призначення в 1980 році Дена Разера ведучим CBS Evening News, Мадд, якого пророкували на цю посаду, покинув компанію CBS і перейшов на роботу в NBC News. Він обіймав посаду співведучою NBC Nightly News з квітня 1982 по вересень 1983 року, після чого єдиним ведучим програми залишився Том Брокау.

З 1984 по 1985 роки Мадд разом з Марвіном Калбом вів передачу Meet the Press, а потім разом Конні Чанг представляв два тележурнали, American Almanac і 1986.

PBS і The History Channel

З 1987 по 1992 рік Мадд працював в якості есеїста і політичного кореспондента в передачі MacNeil-Lehrer Newshour на PBS. З 1992 по 1996 він обіймав посаду позаштатного професора в Прінстонському університеті та Університеті Вашингтона і Лі. Також протягом 10 років він був основним ведучим History Channel. У 2004 році Мадд пішов з постійної роботи ведучого, але продовжує брати участь у роботах над документальними фільмами для History Channel.

Мемуари

24 березня 2008 року Роджер Мадд опублікував мемуари — The Place to Be: Washington, CBS, and the Glory Days of Television News.

Особисте життя

Мадд був одружений на І. Дж. Спірс з Річмонда, штат Віргінія, яка померла в 2011 році. У шлюбі народилося три сини: Деніел Мадд, голова Fortress Investment Group і колишній глава Fannie Mae[10]; Джонатан Мадд, співак і композитор[11]; Метью Мадд — і дочка Марія Мадд (в заміжжі Рут), письменниця.[12].

Література

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Discogs — 2000.
  3. Mudd, 2008
  4. Bio. RogerMudd.com. 2008. Архів оригіналу за 25 липня 2009. Процитовано 17 липня 2009.
  5. Delta Tau Delta Fraternity - History. Процитовано 15 березня 2014.
  6. Al Eisele (19 квітня 2008). Roger Mudd's Revenge. The Huffington Post.
  7. Allis, Sam (18 лютого 2009). Chapter 4: Sailing Into the Wind: Losing a quest for the top, finding a new freedom. The Boston Globe. Процитовано 10 березня 2009.
  8. Roger Mudd: Ted Kennedy recollection a 'fantasy'. Politico. 20 вересня 2009.
  9. Gerson, Michael (20 червня 2008). A False Moderate?. The Washington Post: A19.
  10. Government may soon back troubled mortgage giants
  11. Jonathan Mudd
  12. Maria Mudd Ruth. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.