Волтер Кронкайт

У 1950 р. Кронкайт приєднався до каналу CBS. Він почав працювати на телевізійній станції WTOP-TV, філії CBS у Вашингтоні. З 1953 по 1957 роки Кронкайт став ведучим програми «Ви там» (англ. You are there). Вона описувала хід історичних подій, використовуючи газетні новини. Він також був обличчям документального серіалу про важливі історичні події останніх п'ятдесяти років «Двадцяте століття»(англ. The Twentieth Century), який складався з хронік та інтерв'ю. Серіал здобув дуже велику популярність. Також, під час президентських виборів 1952 и 1956 років, Волтер вів дискусійну програму «Обери переможця» (англ. Pick the Winner). Ще однією його програмою, як ведучого стало «Ранкове шоу» (англ. The Morning Show). На цьому шоу в його обов'язки входило брати у гостей інтерв'ю, а також спілкуватися про новини з левом маріонеткою на ім'я Карл. Кронкайт вважав розмови з лялькою однією з найяскравіших частин програми. Він казав: «Лялька може висловлювати думки про людей та події, які людина-коментатор соромився би казати. Я пишався цим тоді та пишаюсь зараз»[13]. У 1960 р. Кронкайт замінив Джима Маккея (який пережив нервовий зрив), та став провідним мовником Зимових Олімпійських Ігор. Тоді Олімпійські ігри вперше в історії транслювалися на американському телебаченні[14].

Волтер Кронкайт 1976 рік

У 1962 р. Кронкайт став наступником Дугласа Едвардса, та почав вести Вечірні Новини CBS, (англ. CBS Evening News). З вересня 1963 року, ефірний час програми розширили з 15 до 30 хвилин, що зробило Кронкайта першим ведучим півгодинних новин в американській мережі мовлення. CBS Evening News на початковому етапі конкурувала з каналом NBC і його командою в особах Девіда Брінклі і Чета Хантлі. У 1960-х рр. їх програма мала більше глядачів, проте з часом ситуація почала змінюватися. Програма CBS Evening News набула репутацію програми, яка надає достовірний інформаційний контент з глибиною проникнення в ситуацію, та ставала все більш популярною. Кронкайт традиційно завершував програму CBS Evening News фразою: «І ось так воно і є» (англ. «And that's the way it is")[15]. 14 лютого 1980, ведучий заявив, що має намір піти у відставку. Його останній день у CBS Evening News був на 6 березня, 1981 року. У наступний понеділок його замінив журналіст Ден Разер.

Після цього Кронкайт зрідка працював в некомерційному відділенні CBS[16].

Волтер Кронкайт став телеведучим, який розповів усій Америці про вбивство Джона Кеннеді 22 листопада 1963 р. Офіційно Білий дім оголосив, що президент Джон Кеннеді помер від кульових поранень, аж через годину після події, однак Америка дізналася про це ще раніше, коли Кронкайт у прямому ефірі CBS оголосив: «Ми щойно отримали повідомлення від нашого кореспондента Дена Разера в Далласі. Він отримав підтвердження, що президент Кеннеді мертвий». Коли почали надходити перші повідомлення про постріли в Далласі, телекомпанія CBS транслювала мильну оперу «Як обертається світ» (англ. As the World Turns) . Серіал вирішили перервати, щоб повідомити про подію, але оскільки технології не дозволяли відразу вивести студію новин у прямий ефір, перші повідомлення Кронкайт просто зачитав вголос, в той час як на екрані показували логотип CBS News bulletin.

Вже через 15-20 хвилин після події CBS і NBC випустили в прямий ефір ведучих, які зачитували останні зведення агентств. CBS перемістила Кронкайта зі звичної студії, що нагадувала затишну вітальню, в робочу кімнату, з декількома столами, заваленними паперами. Кронкайт віщав на тлі реально працюючих колег у клубах сигаретного диму[17]. Пізніше, це стане звичайною практикою для новиннєвого телебачення, а такі кімнати назвуть ньюзрумами (англ. Newsrooms).

Робота журналістів та ведучих CBS, ABC і NBC у дні після смерті Кеннеді стала еталоном для новинарів на роки вперед. Як висловився пізніше журналіст Ден Разер, це був момент дорослішання телевізійних новин[18].

Волтер Кронкайт у В'єтнамі під час військових подій. 1968 рік

У 1968 році, під час «Новорічного наступу» Волтер Кронкайт, якого вже знала вся країна, відправився до В'єтнаму, де зробив кілька репортажів. Це була багатогодинна унікальна хроніка військових подій. На в'єтнамську війну він відправився її прихильником, а повернувся переконаним противником. По поверненні Кронкайт висловив свою точку зору в ефірі, у вигляді аргументованої критики В'єтнамської кампанії[19].

Виступи Кронкайта користувалися такою довірою і авторитетом у американців, що президент Ліндон Джонсон, за свідченнями очевидців, сказав: «Якщо я втратив Кронкайта, то втратив й усю середню Америку»[20]

Деякі американці вважають, що саме Волтер Кронкайт зупинив війну, особисто побувавши там, і висловивши свою особисту думку в ефірі. «В'єтнамська кампанія зайшла в глухий кут» — сказав тоді Кронкайт, і незабаром війська були виведені з країни[21].

У 1969 р, розповідаючи про Аполлон-11 і Аполлон-13 (космічні кораблі, які були відправлені на Місяць) Кронкайт отримав найкращі рейтинги, зробивши CBS найбажанішим для перегляду[22]. Провівши корабель фразою: «Давай, малюк, давай!» 20 липня, Кронкайт залишався в ефірі 27 годин, поки астронавти Армстронг і Олдрін не закінчили свою місію на поверхні Місяця[16]. Кронкайт зібрав багато широких звітів для ефіру стосовно розслідування Вотергейтського скандалу. Він також висвітлив перший візит гурту «Бітлз» у США в 1963 році, з додатком у вигляді 4-хвилинної історії про гурт. Крім того, саме він розповів глядачам про вбивства музиканта Джона Ленона та лідера руху за громадянські права афроамериканців Мартіна Лютера Кінга[23].

У 1998 році, Кронкайт підтримав президента Білла Клінтона, під час його імпічменту. У 2005 та 2006 роках Волтер вів невелику колонку у американському інтернет-виданні «Hafflington post», де агітував до боротьби з глобальним потеплінням, висловлював свою думку с приводу дій держави та інше[24]. Кронкайт підтримував некомерційну організацію «Heifer International», яка намагається зупинити голод та бідність на планеті. Ще, він неодноразово засуджував президента Джорджа Буша за вторгнення американських військ в Ірак. Кронкайт виступав проти багаторічної державної кампанії «Боротьба з наркотиками» (англ. War on Drugs), яка мала неефективні наслідки, та підтримував «Альянс з наркополітики» (англ. Drug Policy Alliance). У 2006 він написав звернення в якому заявив: "Сьогодні наша нація веде дві війни: одну за кордоном, іншу в себе вдома. У той час як війна в Іраку в заголовках, інша війна відбувається на наших власних вулицях. Її жертвами є життя наших власних невинних громадян. Я кажу про «війну з наркотиками»[25].

Між іншим, Кронкайт був членом «Міжрелігійного альянсу» (англ. The Interfaith Alliance)[26].

Наприкінці 1980-х і знову в 1990-х роках Кронкайт зіграв самого себе у комедійному серіалі «Мерфі Браун». У 1991 році він взяв участь у документальному фільмі «Динозавр» на каналі A&E[27]. Волтер провів телевізійний ефір з грандіозного концерту на честь п'ятдесятерічної річниці визволення Європи у Другу Світову війну (англ. World Liberty Concert). Концерт відбувся у Нідерландах у 1995 році, це була найбільша меморіальна подія в історії країни. Між музичними виступами Волтер розповідав історичну хроніку визволення Європейських земель під відповідний відеоряд[28]. Крім того, Кронкайт з'явився у драматичному документальному фільмі «Американський правлячий клас» (англ. «The American Ruling Class») у 2005 році. Волтер брав учать в озвучуванні декількох мультфільмів. У 1993 р. Кронкайт озвучив доброго професора у мультфільмі «Ми повернулися! Історія динозавра». Ще, він став голосом Бенджаміна Франкліна у мультсеріалі «Діти свободи» 2002 року[29].

У червні 2009 року, стало відомо, що Волтер Кронкайт невиліковно хворий. Він помер 17 липня 2009, в своєму будинку в Нью-Йорку, у віці 92 років[34]. Вважається, що він помер від цереброваскулярної хвороби[35]. Похорон відбувся 23 липня 2009 року, у церкві Святого Варфоломія в центрі Манхеттена у Нью-Йорку[36]. Кронкайт був кремований і його останки поховали поруч із дружиною Бетсі, у сімейному склепі на кладовищі «Маунт Моріа» (англ. Mount Moriah Cemetery) в Канзас-Сіті[37].

Президент США Барак Обама заявив, що країна втратила доброго друга і нагадав про безмежну довіру людей до Кронкайта, якого багато хто сприймав як члена сім'ї. Обама зазначив, що Кронкайт був голосом впевненості у світі невизначеності[16].

Будівля факультету журналістики імені Волтера Кронкайта

Через кілька років після своєї відставки, Кронкайт отримав дзвінок від Тома Чонсі, власника KTSP-TV, філіалу CBS у місті Фінікс. Той спитав у Волтера, чи згоден він, якщо факультет журналістики Аризонського університету назвуть його іменем. Кронтайт відразу погодився[38]. Факультет не просто отримав ім'я журналіста (англ. Walter Cronkite School of Journalism and Mass Communication), Кронкайт знаходив час, щоб поспілкуватися зі студентами[39]. Щорічно Кронкайт приїзджав до університету на проведення церемонії вручення премії Волтера Кронкайта (англ. Walter Cronkite Award) за видатні досягнення в галузі журналістики. Сьогодні факультет має приблизно 1200 спеціальностей, та вважається однією з найкращих шкіл журналістики в США. Він розташований в окремій споруді у центрі міста Фінікс та оснащений новітніми цифровими студіями новин та комп'ютерними лабораторіями[40].

• 1968 р. Школа Журналістики «EW Scripps» в Університеті Огайо проголосувала за Кронкайта, після чого він отримав нагороду Carr Van Anda Award «за величезний внесок у журналістику».
• 1970 р. Волтер Кронкайт удостоївся престижної журналістської премії Джорджа Полка «Свобода преси» (англ. Freedom of the Press)[15].
• 1972 р. На знак визнання його кар'єри, Студентське товариство дебатів Принстонського університету в Нью-Джерсі (англ. Princeton University's American Whig-Cliosophic Society) нагородило Кронкайта премією Джеймса Медісона за видатну державну службу.
• 1981 р. Джиммі Картер удостоїв Волтера Президентською медаллю Свободи[22].
• 1985 р. Кронкайт отримав премію від «Академії телевізійних мистецтв».
• 1989 р. Волтер був нагороджений премією Чотири свободи (англ. The Four Freedom Award) за свободу слова.
• 1999 р. Журналіст отримав національну нагороду «Корона» (англ. Corona Award) від Ротарі-клубу (англ. Rotary National Award for Space Achievement) за освітлення космічних досягнень[41].
• 2006 р. Кронкайт став першим з не-космонавтів, хто отримав премію «Посла Досліджень НАСА» (англ. NASA's Ambassador of Exploration Award)[42].
• Серед численних нагород Кронкайта налічується чотири премії «Пібоді» (англ. Peabody awards) за видатні досягнення у радіомовленні[43].

У 1997 році вийшла в світ автобіографична книга Кронкайта : «Життя репортера» (англ. A Reporter's Life), яка незабаром стала бестселером. На сторінках автобіографії Волтер згадує своє професійне життя, та значущі події[44]. Редактором книги став Ешбел Грин[45].