Родіонов Микола Матвійович

Походить із дворян Області Війська Донського, козак станиці Михайлівської. Син інженера Матвія Родіонова, осавула Донського козачого війська. Молодший брат Василь — генерал-майор[1].

Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата прав (1881).

Почав службу у міністерстві Імператорського Двору, але незабаром перейшов на Кавказ старшим чиновником особливих доручень при начальнику Кубанської області. Через рік був призначений радником Кубанського обласного правління, вивчивши, серед іншого тюремну справу. У 1891—1902 роках обіймав посаду губернського тюремного інспектора Херсонської губернії. Потім обіймав посади Олонецького (1902—1903) та Чернігівського (1903—1906) віце-губернаторів. У 1905 році був проведений в дійсні статські радники.

У 1906 році був призначений Самарським губернатором, але через замах на Чернігівського губернатора Хвостова залишився у Чернігові, продовжуючи керувати губернією, а потім був затверджений на пост губернатора. У 1907 році пожлоаний в камергери. Обіймав посаду губернатора до 7 червня 1909 року.

Надалі входив до Ради міністра внутрішніх справ. Жив у Петербурзі і в Путивлі, де у 1918 році був убитий у власному будинку в перестрілці з грабіжниками.

Був одружений з Варварою Михайлівною Марковою, дочкою предводителя дворянства Області Війська Донського М. С. Маркова.

Серед чотирьох синів — капітан другого рангу Микола Родіонов (до Жовтневої революції — у Гвардійському екіпажі) та співробітник Комітету Російського Червоного Хреста поет Вадим Родіонов. Син доньки — Олексій Ейснер.

• Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1891);
• Орден Святої Анни 2-го ст. (1895);
• Орден Святого Володимира 3-й ст. (1907);
• Орден Святого Станіслава 1-го ст. (1912);
• Орден Святої Анни 1-го ст. (1915).

• Медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III»;
• Медаль «За діяльність у першому загальному перепису населення»;
• Медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових».

• Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С. 1976 
• Список гражданским чинам первых четырёх классов. — Пг., 1914. — С. 575 
• Список гражданским чинам четвёртого класса. Исправлен по 1 марта 1916 года. — Пг., 1916. — С. 705 
• Золотая книга Российской империи. Санкт-Петербург, 1908. С. 56 
• Корягин С. В. Родионовы и другие. Генеалогия и семейная история Донского казачества. Выпуск 61. М., 2006 
• Корягин С. В. Черячукины и другие. Генеалогия и семейная история Донского казачества. Выпуск 14. М., 2000 
• Эйснер А. В. Путь в эмиграцию. Сербия. Прага.//Русская эмиграция в Европе. 20-е — 30-е годы XX в. М., 1996