Розділ Британської Індії

Розділ Британської Індії (англ. Partition of India, гінді हिन्दुस्तान की तक़्सीम, урду ہندوستان کی تقسیم‎) — розділ Британської Індії в останні дні її існування, що привів до утворення відповідно 14 і 15 серпня 1947 року незалежних держав Домініон Пакистан (пізніше Ісламська Республіка Пакистан і Бангладеш) та Індійський Союз (пізніше Індійська Республіка). Розділ включав розділ провінцій Бенгал, Пенджаб та деяких інших територій та організацій Британської Індії, включаючи армію, адміністрацію (Indian Civil Service) і казну і транспорт. Розділ проходив згідно з Актом незалежності Індії.

Мапа Британської Індії перед незалежністю в 1947 році. Князівства зафарбовані жовтим, провінції — іншими кольорами.

Князівства Британської Індії, що мали самостійно вирішити свою долю (тобто перейти до Індії, Пакистану або отримати незалежність)[1], всі увійшли до складу однієї з країн, хоча з трьома з них виникли проблеми. Найбільшу проблему спричинило князівство Джамму і Кашмір, розділ якого привів до війни та не є остаточно вирішеним до наших часів[2].

До розділу Британської Індії не входить відділення Бангладешу від Пакистану 1971 року та відокремлення Бірми і Шрі-Ланки (Цейлона) і Мальдівів, що відбулися в інші часи.

В результаті розділу було переселено близько 12,5 млн осіб, а до мільйона втратили життя[3].