Рокицький Адам Аполлінарійович
Адам Аполлінарійович Рокицький гербу Рогаля[1] (нар. 1846 — пом. 20 липня 1925 с. Глещава (нині Теребовлянський район Тернопільська область) — український землевласник, брат матері відомого українського політичного діяча, історика, публіциста і теоретика українського консерватизму В'ячеслава Липинського.
Адам Рокицький | |
---|---|
| |
Народився | 1846 |
Помер |
20 липня 1925 с. Глещава (нині Теребовлянський район Тернопільська область |
Підданство | Російська імперія |
Національність | поляк |
Діяльність | землевласник |
Походження
Адам Рокицький вважався спадкоємцем поширеної колись серед правобережного панства прихильності до окремішніх форм місцевого життя, яка в першій половині XIX століття виявлялась у так званій «балагульщині» і в «козакофільстві». В цій традиційній прив'язаності збереглися останні риси та сліди старої шляхетсько-української культури, стародавні форми життя. На перегони, полювання тощо Адам Рокицький, за свідченням знайомих, з'являвся на старомодних українських шарабанах та бричках, з типовою для України «балагульською» упряжжю, з прислугою, одягненою по-козацьки.
Рокицький любив одягати «славутську» українську бурку або шляхетську чамару.
А був в ціх зовнішніх формах глибокий зміст: був в них цей окремий своєрідний тип щоденного життя, без якого не може бути ані окремої культури національної, ані сполученя в одну в культурно-національну цілість верхів і низів громадянства
За рахунок активної господарської діяльності Адам Рокицький добився процвітання свого маєтку. Він господарював сам, не користуючись послугами управителів та орендарів. Цей «освічений поміщик» став взірцем для наслідування В'ячеславом Липинським у господарюванні на землі, отриманій у дарунок.
У заповіті Адам Рокицький, будучи бездітним, відписав ділянку землі у рідному селі Русалівка В'ячеславові Липинському для закладення сільськогосподарської школи для селян.
Вплив на діяльність В'ячеслава Липинського
На думку Льва-Ростислава Біласа, Адам Рокицький відіграв вирішальну роль у формуванні національного самоусвідомлення свого сестринця. Завдяки йому молодий Липинський не лише дуже цікавився історією України і козацтва, а й «запалав до неї великою любов'ю»[2].
Адам Рокицький часто гостював у Липинських і дуже любив первістка сестри, якому у подальшому подарував хутір Русалівські Чагарі на Уманщині поблизу свого маєтку Русалівка.
Громадська діяльність
Рокицький приділяв чимало уваги місцевому громадському життю: брав досить активну участь у земстві, чільний член Умансько-Липовецького рільничого товариства, київської організації "Просвіта".
За словами графа Адама Монтрезора (сказані ним у некролозі), Адам Рокицький, належав до:
старих типів українського правобережного шляхтича-пана, одного з цих представників нашої земельної верстви, що ціле життя присвятили невтомній, витривалій праці на землі, — праці, яка лягала в основу культури та загального добробуту цієї землі
З діда-прадіда поміщики зразка Адама Рокицького, зв'язавши свою «долю з долею своєї дідівщини», на відміну від колоністів, які звертають «серця і думки» у бік метрополії, черпали свою силу в любові до землі, на якій народилися і вкладали в неї свою працю[3].
Примітки
- [https://zhinka1.files.wordpress.com/2017/04/lypynsky_222.pdf В’ЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ: ІСТОРИКО-ПОЛІТОЛОГІЧНА СПАДЩИНА І СУЧАСНА УКРАЇНА]
- Білас, 1994.
- Монтрезор, 1925.
Література та джерела
- Білас Лев-Ростислав. В'ячеслав Липинський — як історик / Я. Б. Пеленський // В'ячеслав Липинський Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. — Київ-Філадельфія : Східноєвропейський дослідницький інститут ім. В. Липинського, Інститут української археографії АН України ; Інститут східноєвропейських досліджень АН України, Українська правнича фундація, 1994. — Т. 1. — С. 30—42. — (В'ячеслав Липинський: твори, архів, студії).
- Монтрезор Адам. Адам Рокицький (Некролог) // Хліборобська Україна. — Відень, 1925. — С. 386.
- Масенко Віталій. Лицар меча й плуга. — 2010.