Ролан Петі

Ролан Петі (фр. Roland Petit; 13 січня 1924, Вільмомбль, Сена—Сен-Дені — 10 липня 2011) — французький танцівник і хореограф. Чоловік балерини Зізі Жанмер.

Ролан Петі
фр. Roland Petit
Народився 13 січня 1924(1924-01-13)[1][2][…]
Вільмомбль[3]
Помер 10 липня 2011(2011-07-10)[4][1][…] (87 років)
Женева, Швейцарія[3]
·лейкоз
Країна  Франція
Діяльність хореограф, танцюрист, балетмейстер, артист балету
Alma mater балетна трупа Паризької опериd
Знання мов французька[2]
Членство Ballets de Parisd
Роки активності з 1945
Мати Rose Repettod
У шлюбі з Зізі Жанмер
Нагороди
IMDb ID 0677603
Сайт roland-petit.fr

Біографія

Син власника закусочної, рано виявив інтерес до мистецтва. Батько віддав його до балетної школи Паризької опери, з 1940 Ролан виступав там у кордебалеті. Навчався у Сержа Лифаря і Густава Ріко в балетній школі Паризької опери, які відразу довірили обдарованому молодому танцівникові сольні партії. У 1943 Серж Лифар доручив йому сольну партію у своєму балеті «Любов-чарівниця» на музику Мануеля де Фальї. З 1945 року створював власні постановки в театрі Маріньї разом з балериною Зізі Жанмер (Zizi Jeanmaire), яка згодом стала його дружиною, і в театрі Сари Бернар.

У 1945 очолив балетну трупу паризького Театру Сари Бернар, поставив балет «Комедіанти» на музику Анрі Соге. У тому ж році створив власну трупу «Балет Єлисейських полів» (проіснувала до 1947), у 1946 показав балет «Юнак і смерть» за сценарієм Жана Кокто на музику Й. С. Баха, який увійшов — як і пізніший балет «Вовк» — у класику світового балетного мистецтва.

У 1948 створив нову трупу «Балет Парижа», в неї, серед інших, входила Марго Фонтейн. У 1954 одружився з зіркою балету Зізі Жанмер.

У 1972 став засновником Марсельського балету, яким керував багато років.

Створював постановки для найбільших зірок світового балету (Майя Плісецька, Рудольф Нурієв, Михайло Баришников та інших). Працював в кіно, співпрацював з Івом Сен-Лораном, Крістіаном Діором, Сержем Генсбуром, Пікассо, Максом Ернстом, Жаном Карз, Жаном Тенглі, Нікі де Сен-Фалло та іншими. Ставив спектаклі на найкращих сценах світу (на його рахунку понад 50 постановок). Лібрето для Петі писали Жорж Сіменон, Жак Превер, Жан Ануй, музику — Анрі Дютійо.

Обрані постановки
  • Герніка / Guernica (1945)
  • Юнак і смерть / Le jeune homme et la mort (1946)
  • Les forains (1948)
  • Кармен / Carmen (1949)
  • Ballabile (1950)
  • Вовк / Le loup (1953)
  • Notre-Dame de Paris (1965)
  • Paradise Lost (1967)
  • Roland Petit Ballet (1973)
  • «Proust, ou Les intermittences du coeur» (1974)
  • Коппелія / Coppélia (1975)
  • Фантастична симфонія / Symphonie phantastique (1975)
  • Привид опери / Le phantôme de l'Opéra
  • Les amours de Frantz (1981)
  • The Blue Angel (1985)
  • Clavigo (1999)
  • Les chemins de la création (2004)
  • «Юнак і смерть» (2010, Большой театр)

Мемуари
  • J'ai dansé sur les flots (1993, рос. пер. 2008)

Визнання і нагороди
  • Офіцер Національного ордена за заслуги в області літератури і мистецтва (1965),
  • кавалер Ордена Почесного легіону (1974),
  • лауреат головної Національної премії Франції в області літератури і мистецтва (1975),
  • лауреат Державної премії Російської Федерації за постановку балету «Пікова дама» в Большому театрі (2001)
  • та інші нагороди.

Література
  • Mannoni G. Roland Petit. Paris: L'Avant-Scène ballet / danse, 1984
  • Fiette A. Zizi Jeanmaire, Roland Petit: un patrimoine pour la danse. Paris: Somogy; Genève: Musée d'art et d'histoire; Ville de Genève: Département des affaires culturelles, 2007
  • Чистякова В. Ролан Пети. Ленинград: Искусство, 1977
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. http://www.guardian.co.uk/stage/2011/jul/11/roland-petit-obituary
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.