Романій Андрій Станіславович

Андрій Станіславович Романій

Андрій Романій на власному весіллі, червень 2011 року
Народився 6 грудня 1970(1970-12-06) (51 рік)
Дніпропетровськ
Країна  Україна
Діяльність актор, театральний режисер, режисер
Alma mater Дніпровський театрально-художній коледж (1989) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Заклад Донецький національний академічний український музично-драматичний театр і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди
Заслужений артист України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
[1]
Ролі Хлестаков, Жорж Дюруа, Голохвастов, Остап Бендер

Андрій Станіславович Романі́й (6 грудня 1970, Дніпропетровськ) — український актор і режисер, заслужений артист України, до 2014 року провідний актор Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Біографія

Народився в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровське державного художньо-театральне училище. Разом з товаришем Михайлом Кришталем поїхав до Донецька, де пройшов огляд художньої ради і отримав запрошення працювати в Донецькому музично-драматичному театрі, але відмовився від нього. Далі служив у військах ППО швидкого реагування. Після поранення був представлений до нагороди. По закінченню служби повернувся в Донецьк і з 1989 року почав працювати в трупі Донецького музично-драматичного театру.

Перша роль — принц Тарталія у виставі «Золотий апельсин».

Постановка «У джазі лише дівчата» за участю Андрія Романія отримала Гранпрі фестивалю «Театральний Донбас-2006», стала найкращою виставою VIII Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Сам актор був відзначений дипломом за найкращу акторську роботу[2].

У виставі за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вульф?» виступив як співрежисер[3].

У рейтингу «Топ Донбасу», що проводиться виданням «Острів» посів друге місце в категорії «Перспектива Донбасу (культура)»

Визнаний найкращим комедійним артистом в Україні за 2005 рік — отримав премію Національної спілки театральних діячів України імені Володимира Довганюка[4].

Знявся в телесеріалі «Вечірка»[5]

Працював ведучим телевізійної програми «Кіносвіт» на телеканалі «Україна»[6].

Разом з Михайлом Кришталем написав гімн Донецького національного університету[7].

Під час російського вторгнення на Донбас Романій підтримував українську владу. У подальшому не переоформлювся на роботу у своєму театрі, підконтрольному ДНР, а перебрався на постійне проживання до Києва. У травні 2015 дебютував у Національному театрі імені Франка у виставі на камерній сцені «Дівка. Українська love story» за п’єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман). Андрій Романій зіграв у ній дядька Митрофана — невдаху, напівбомжа. В інтерв'ю Романій висловив свій захват позитивним і дружнім ставленням до нього з боку київських акторів. У Донецьку в нього лишилася колишня дружина, з малолітнім сином, тому актор змушений їздити туди у середньому раз на місяць[8].

Родина

1 червня 2011 Андрій Романій одружився з артисткою балету Оленою Володько. Урочиста церемонія одруження проходила в парку Щербакова. В подальшому пара розлучилася, син від цього шлюбу лишився жити з Оленою в Донецьку. У Андрія Романія є ще два, старші, сини, станом на травень 2015 старший з них мешкає у Дніпропетровську, молодший в Сумах.[8]

Ролі в театрі
  • «Хто боїться Вірджинії Вульф?»[3] — Джорж[9][10]
  • «Скандал у Гранд-Опера, або Знайдіть тенора» — Макс[2]
  • «Ці вільні метелики» — Дон
  • «У джазі лише дівчата» — Джо (Жозефіна) [11][12][13]
  • «Ladies night. Тільки для жінок»[14][15][16]
  • «За двома зайцями» — Голохвастов[17][18]
  • «Милий друг» — Жорж Дюруа
  • «Кохання в стилі бароко» — Степан
  • «Золотий апельсин» — принц Тарталія
  • «Боїнг-Боїнг» —Бернар[12][19]
  • «Історія кохання»
  • «Ревізор» — Хлестаков[20][21]
  • «Без вини винуваті»[22]
  • «Зойкина квартира» — Аметистов[22][23]
  • «Дивакуватий Журден» —Ковьєль, Пан Дебрі[22][24]
  • «Поминальна молитва» — Мотл[25]
  • «Учитель танців» — Альдемаро[26]
  • «Коломба» — Арман
  • «Донна Люція» — Баберлей
  • «Бал злодіїв» — Гюстав
  • «Турецька шаль» — Угодкін
  • «Темна історія» — Міллер
  • «Дерева вмирають стоячи» — Директор
  • «Мандрагора» — Лігурія
  • «Як важливо бути серйозним» — Джон Вордінг
  • «Шельменко-денщик» — Капітан Скворцов
  • «Маленькі трагедії» — Альбер,Вальсенгам, Дон Гуан
  • «Бонжур, мадам Одарія!» — Йосип Скорик
  • «Плутні Скапена» — Леандр
  • «Соло для годин з боєм» — Павло Есенський
  • «Діамантовий дим» — Остап Бендер
  • «Енеїда» — Гоша, Паланта
  • «Ходжа Насреддін проти Еміра Бухарського» — Ходжа Насреддін
  • «Скляний звіринець» — Том

Київський національний театр імені Івана Франка
  • «Дівка. Українська love story» за п'єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман) — дядько Митрофан
  • «Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка (режисер Юрій Одинокий) — Отто

Інша участь у виставах
  • «Хто боїться Вірджинії Вульф?» — режисер[3]
  • «Історії нашого двору» — музичне оформлення[27]
  • «Дивакуватий Журден» — консультант з фехтування[24]

Нагороди
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 96»
  • Подяка Міністерства культури та мистецтв України (1997)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 98»
  • Лауреат всеукраїнської акції «Золота фортуна-1998» в номінації «Найкращий різноплановий актор року»
  • Диплом всеукраїнського театрального фестивалю "До нас їде " Ревізор ""
  • І премія за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2000»
  • Гран-прі театрального фестивалю «Таврійські ігри-98»
  • Заслужений артист України (2001)
  • Срібна медаль Академії мистецтв України (2003)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль другого плану Регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2004»
  • Премія ім. А.Довганюка «Найкращий комедійний актор року» (2005)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас-2006»
  • Диплом за найкращу чоловічу роль міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (2006)

Примітки
  1. Указ президента України 359/2020
  2. Сдам в аренду тенора. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  3. Удар в мозжечок. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  4. Лучший комик живет в Донецке. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  5. Скоро на TV — премьера донецкого сериала. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  6. «Я ещё не настолько силен, чтобы говорить правду, но уже достаточно силен, чтобы не врать». Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  7. «Театр — это возможность поделиться своей болью». Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  8. «Андрій РОМАНIЙ: «Через війну я перестав бути категоричним»». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  9. Кто боится Вирджинии Вулф?. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  10. Жизненный абсурд на театральных подмостках. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  11. Театр. «В джазе только девушки» и только по-донецки. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  12. Девушки из джаза и стюардессы по расписанию. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  13. В джазе только девушки. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  14. Шахтеры на сцене показывали стриптиз. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  15. Ladies night. Только для женщин. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  16. «В джазе» обошлись без Монро. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  17. За двумя зайцами. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  18. За двумя зайцами. Программа. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  19. Боинг-Боинг. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  20. Андрей Романий: «Отдыхая на море, борюсь со стрессом!». Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
  21. Ревизор. Программа. Обзор прессы. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  22. Андрей Романий. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  23. Зойкина квартира. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  24. Полоумный Журден. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  25. Самый долгоиграющий спектакль. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  26. Учитель танцев. Обзор прессы. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  27. Истории нашего двора. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.