Ропотуха

Ропоту́ха — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. У селі мешкає 762 людей.

село Ропотуха
Країна  Україна
Область {{{область}}}
Рада Ропотуська сільська рада
Код КАТОТТГ UA71060130050059990
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 18 століття[1]
Населення 762
Поштовий індекс 20375
Телефонний код +380 4744
Географічні дані
Географічні координати 48°37′04″ пн. ш. 30°12′26″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 222 м
Місцева влада
Адреса ради 20375, Черкаська обл., Уманський район, с. Ропотуха
Сільський голова Поперишняк Микола Костянтинович
Карта
Ропотуха
Мапа

З цього села бере початок прізвище Ревук.[2]

Відомі люди

У селі народився єпископ Ніжинський та Прилуцький УПЦ Московської патріархії Іриней (Семко).

У селі народилася та провела дитячі роки Народний художник України Тетяна Дмитрівна Галькун.[3]

Назва

Про заснування села його жителі розповідають таку легенду. У другій половині XVIII ст. запорізький козак Іван вподобав місцину на узліссі поряд з невеликою річкою. Тут він збував собі житло, обробляв лан землі, обзавівся деяким господарством. Дружиною козака була роботяща та вродлива Мотря. Здавалося, що щасливішого чоловіка годі й шукати. Все він мав: повагу січових побратимів, ладне господарство, красуню-дружину, роботящі руки якої не знали втоми. Та все-таки одна прикрість не давала козакові спокою. І пояснювалась вона надзвичайною сварливістю Мотрі. А оскільки Івану доводилось досить часто відлучатись, залишаючи господарство на руки дружини, той підстав для того, щоб вилаяти чоловіка, у неї було більше, ніж достатньо. Злі язики запевняли, що турецькі та татарські загони тільки тому десятою дорогою обходили хутір, що побоювались Мотриного язика. За сварливий характер та гучний голос її й прозвали Мотря-репетуха. З часом хутір, на якому почали селитись інші люди, стали називати спочатку Лепетухою. А на початку XVIII ст., коли проходив реєстр населених пунктів України, російський чиновник записав назву села у власному перекладі. З тих пір село стало називатись Ропотухою.

Ропотуха, село на ровном месте, при ручье Ропотухе. Жителей обоего пола 876; земли 2379 десятин. В 1809 году Ярославом Потоцким Ропотуха с Шарином проданы Станиславу Шолайскому, от которого за дочерью это имение перешло к Генриху Юрьевичу графу-Тышкевичу. В 1847 году Ропогуха с Шарином поступили во владение сына его Станислава Генриховича (лат. игл, см с. Андрушки). Церковь Успенская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 48 десятин; построена в 1763 году.

— [4]

Яроцький Іван Архипович

Народився 10 жовтня 1922 року[5] в селі Ропотуха (Черкаська область, Україна) в селянській родині. Закінчив 4 класи школи. Після закінчення школи працював на шахтах Донбасу. З червня 1941 брав участь, в боях. У 1944, вступив в ВКП (б). По-час прориву Ленінградської блокади (взимку 1943), знищив 6 дзотів, 6 німецьких землянок, 3 кулеметних точки і живу силу ворога. За ці бої, 5 березня 1943 був нагороджений медаллю «За відвагу». 14 січня 1944, вчасно боїв за Куточки (Новгородська область), увірвався у ворожий дзот, і знищив його гарнізон. 20 січня 1944, нагороджений орденом Слави III ступеня. 26 липня 1944, одним з перших форсував річку Нарва, увірвався у ворожі траншею і закидав її гранатами. Пізніше в одному з боїв, місцевого значення, захопив кулемет і знищив кулеметну обслугу. 16 вересня 1944, нагороджений орденом Слави II ступеня. У період з 16 по-час форсування Чудського озера, захопив склад боєприпасів противника. 18 серпня 1944, знищив 6 німецьких солдатів. 19 серпня 1944, по-час форсування річки Ахья-Йигі, першим форсував річку (в плаву). 4 жовтня 1944 нагороджений орденом Слави II ступеня (в 7 червня 1968 даний орден, замінений на Орден Слави I ступеня). Пішов в запас в січні 1945. Жив в Києві. Працював в інституті ядерних досліджень при Академії наук СРСР. Помер 6 серпня 1995. Похований в Ропотусі.

Див. також

Джерела
  1. Наше село
  2. www.name.gov.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Похилевич Л. И. (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии (рос.).
  5. Яроцкий Иван Архипович. encyclopedia.mil.ru (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 14 квітня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.