Російська партія

Стратегічна ідея цього дебюту, розробленого російськими шахістами XIX століття О. Петровим та К. Янішем, полягає у негайній контратаці пішака «е4», з наміром одразу перехопити ініціативу. За умови точної гри, білим зазвичай вдається втримати дебютну перевагу, оскільки у симетричних позиціях, які виникають, вони мають право виступки. Однак за чорних останнім часом знайдені цікаві ідеї, що дозволяють ускладнити гру та отримати контршанси. Російська партія входить до дебютного репертуару багатьох провідних гросмейстерів, у тому числі В. Крамника, Б. Гельфанда, П. Леко.

У білих є два основні продовження:

• 3. d2-d4 (система Стейніца)
  • 3...e5:d4 4. e4-e5 Кf6-e4 5. Фd1:d4 d7-d5 6. e5:d6 Ke4:d6
  • 3...Кf6:e4
• 3. Kf3:e5 — основний варіант: 3...d7-d6 4. Ke5-f3 (4.Ke5:f7?! — гамбіт Кохрена) 4...Kf6:e4.
  • 5. d2-d4 d6-d5 6.Сf1-d3 Cf8-e7 7. 0-0 Kb8-c6 8. Тf1-e1 (можна грати і 8. c2-c4) 8...Cc8-g4 9. c2-c4 Ke4-f6 10. c4:d5 Cg4:f3 11. Фd1:f3 Фd8:d5
  • 5. Фd1-e2 (для цієї системи характерні масові розміни та перехід у ендшпіль. Цей варіант застосовували Емануїл Ласкер і Капабланка). 5...Фd8-e7 6. d2-d3 Ke4-f6 7. Cc1-g5 Фe7:e2+ 8. Cf1:e2 Cf8-e7 9. Kb1-c3 c7-c6 10. 0-0 Kb8-a6 — у білих незначна перевага.

• Панов В.Н., Эстрин Я.Б. Курс дебютов. — М.: ФиС, 1980. — 496 с.